ВАЖКО СИРОТІ СТАТИ СТУДЕНТОМ

Чому не виконується закон про пільги при вступі у вуз дітей-сиріт? Нам всім треба перейнятися їх долею і допомогти стати на ноги.

Анастасія ФІЛАТЕНКО

Як поінформувала голова обласного відділення Дитячого фонду України Олена Грінченко, в області росте 1700 дітей- сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Вони виховуються у двох школах-інтернатах — Володимир-Волинській та Люблинецькій, у сім’ях офіційних опікунів, а то й без них, а ще в спеціалізованій школі-інтернаті, що у Головному, в яку направляють дітей-сиріт та позбавлених батьківського піклування з певними розумовими вадами.
І щороку, зрозуміло, серед тисяч випускників загальноосвітніх шкіл Волині випускні екзамени складають більше сотні сиріт. А, окрім них, є ж і дев’ятикласники, котрі хочуть вступати до профтехучилищ.
Діти-сироти мають пільги при вступі в навчальні заклади. І все ж навіть міністр освіти і науки Станіслав Ніколаєнко дивується — як же то воно виходить, що діти-сироти мають пільги при вступі до вузів, а стають студентами одиниці? І то з яким трудом! Я теж наслухалась у тій же Володимир-Волинській школі-інтернаті, у Дитячому фонді, яким тернистим шляхом доводиться йти до студентської лави їхнім випускникам.
Наприклад, Олена Грінченко розповіла про випускницю- сироту з Ратнівщини Людмилу Павчук, яка має в родині ще двоє таких же, як вона, сиріт. Вона закінчила школу із золотою медаллю, та все це лишилося поза увагою приймальної комісії Волинського державного університету імені Лесі Українки. Дівчина не пройшла за конкурсом. І навіть втручання обласного керівництва ситуацію не змінило, настільки були в приймальній комісії “принциповими”, а якщо відверто — бездушними. І допоміг сироті міністр науки і освіти, до якого було надіслано лист з обласної ради і Дитячого фонду з проханням про виділення додаткового місця для сироти. Людмила стала студенткою і навчається так, що їй не соромно перед своїми заступниками.
Відмінні оцінки і в заліковій книжці студента цього ж вузу Дмитра Коткова, вихованця Володимир-Волинської школи-інтернату. Та скільки зусиль довелося докласти заступнику директора школи по соціальному захисту Марії Карпук та директору, депутату обласної ради Валентину Вірковському, аби це сталося! Знову ж таки, незважаючи на те, що з цієї сім’ї аж шестеро (!) дітей росте в сирітській школі, Дмитро опинився в списку про прийом до вузу першим після щасливчиків, котрих зарахували в число студентів. Валентин Вірковський знайшов спонсора для Дмитра аж в Німеччині, бо дуже хотів, аби цей хороший хлопець вчився.
Директор Люблинецької школи-інтернату Михайло Бортнюк розповідав, що їде з своїми випускниками до того чи іншого директора і вже на місці, представляючи своїх вихованців, прагне вирішити проблеми із їх вступом на навчання. У Володимир-Волинській школі наслухалася багато часом болючих розповідей і згадок про вступ мало не кожного учня.
З розумінням і відповідально підходить до цієї проблеми обласний ліцей з поглибленою військовою підготовкою. У школі навіть відкрили спеціалізований дев’ятий клас від ліцею. В школі кажуть, що в міру можливості йдуть їм назустріч в Нововолинському електромеханічному технікумі, Луцькому медичному коледжі та комерційному технікумі, в нововолинських, Володимир-Волинському, Торчинському, Оваднівському, Луцькому №2 профтехучилищах. А от керівництво Володимир-Волинського сільськогосподарського технікуму жодного випускника сирітської школи не бере на навчання. Ніби це приватна вотчина директора і закон не для нього. У Володимирі-Волинському розповіли, що вже кілька років не беруть на навчання їх випускників у Луцьке ВПУ № 6. Ось і нинішнього року є випускник, котрий хотів би там навчатися, зокрема, на комп’ютерника. А Марія Карпук бідкається, що його мрія не здійсниться, бо хоч такі групи в училищі є, але вони платні. А хто буде платити за хлопця? Подумалося: а чому б не взяти цю оплату на себе тим чи іншим фірмам чи грошовитим людям? Та вони, на жаль, щось не поспішають відгукуватися ні на прохання шкіл, ні Дитячого фонду.
Зрозуміло, що це зайвий і непростий клопіт — вчити, одягти, дати помешкання сироті, а потім ще й знайти роботу. Коштів, що виділяє держава на утримання таких дітей, не вистачає, мусять якось “мудрувати” директори училищ, коледжів чи технікумів або й вузів. Але хто ж допоможе цим дітям, хто виведе на життєву дорогу, коли немає до кого прихилитися? І багато що залежить від дорослих, які повинні таки стати їм опорою в житті.
Як зазначали в обласному відділенні Дитячого фонду, ректор комерційного Луцького інституту розвитку людини Роман Карпюк бере на безкоштовне навчання якусь частину сиріт (от би цей приклад наслідували й інші комерційні вузи, котрі, знаю, хоч і беруть таких дітей, та дуже неохоче, мало, а то й за плату, щоправда, меншу). У фонді назвали прізвища трьох дівчат, що добре вчаться в інституті. Але вуз не має гуртожитку, і ректор, зрозуміло, не може платити їм стипендію. Мали вони якісь сирітські гроші та ще отримували стипендію від обласної ради. Але нині, як сказала Олена Грінченко, ніби дозволено виплачувати таку стипендію тим сиротам, котрі навчаються у державних вузах. А як же тоді жити тим, кого прийняли на безкоштовне навчання до комерційного вузу?
Дуже гостра і болюча проблема з житлом для сиріт. І в сирітських школах, і в Фонді сходяться на думці: було б дуже добре, якби усім миром та збудували бодай гуртожиток в обласному центрі, а там і в інших містах, де працюватимуть вже з дипломами сироти. Вони б знали, що матимуть дах над головою. Бо ж нині не влаштує ніхто сироту в робітничий гуртожиток. Їх просто немає. А студентські гуртожитки теж за останні роки не будувалися.
А хіба все як слід вирішено з працевлаштуванням молодих спеціалістів-сиріт? Нині всі хочуть мати фахівця зі стажем. А хто візьме молодого, та ще й сироту? Ось і повертаються у свої школи, або ж йдуть у Дитячий фонд сироти, у яких ні прихистку, ні роботи, хоч і мають дипломи вузів. Їм в міру можливостей допомагають, але це не вихід, школа не може бути довічним домом сироті, хоч тут і намагаються їх всіляко підтримати.
На початку червня обласне відділення Дитячого фонду разом із зацікавленими сирітською долею структурами зберуть всіх випускників-сиріт з атестатами про середню освіту. Їм вручать: хлопчикам — випускні костюми, взуття, дівчаткам — сукні й взуття, інші речі. На цю зустріч запрошують представників владних структур області, освітянської галузі, ректорів і директорів вузів різного рівня акредитації, училищ. Запросять, щоб вони познайомилися із своїми майбутніми студентами, учнями. Адже і в Фонді, і в обласному управлінні є дані про дітей-сиріт, які цього року закінчують школу, знають, де б хотіли продовжити навчання. Серед тих навчальних закладів випускники-сироти називають ВДУ імені Лесі Українки, Луцький технічний університет, медичні училища і коледж у Луцьку, Ковелі, Ківерцях, інші навчальні заклади Волині.
Наприклад, серед випускників Люблинецької школи не лише дев’ятикласники, а й чимало одинадцятикласників хочуть набувати фаху в профтехучилищах. І лише двоє із 23-х випускників-одинадцятикласників мріють про ВДУ імені Лесі Українки та Луцький технічний університет. Невже не підуть назустріч цим двом сиротам у названих вузах? Хочеться, щоб до побажань випускників-сиріт прислухалися керівники вузів, училищ, взяли їх під свою безпосередню опіку.
Від заступника голови обласної ради Василя Струка на одному із зібрань освітян почула розповідь про дівчину-сироту з Волині, яка вступала до Тернопільського медичного університету. Він особисто попереджував її, що туди важко вступити, радив медичні училища Волині. Та дівчина стояла на своєму. Приїхавши з Тернополя, розповіла, що як тільки у приймальній комісії дізналися, що вона сирота, сказали, що посприяють зустрічі з ректором. Керівник вузу, ознайомившись з її оцінками в атестаті, запевнив, що вона матиме необхідну допомогу і підтримку. І дійсно, з часу вступу до вузу дівчиною-сиротою по-належному опікувалися. На жаль, такого ставлення ми не бачимо з боку керівників волинських вузів.
Будемо сподіватися, що при новій владі, якщо й зачерствіла душа у тих, хто у першу чергу мав би опікуватися долею сиріт, то, принаймні, їх змусять виконувати закон. А він передбачає пільги сиротам при вступі до вузів, інших навчальних закладів.