На сімейній раді мені доручили зареєструвати народження внука. І ось нещодавно я побував у відділі реєстрації актів цивільного стану (РАЦС) Луцького міського управління юстиції...
Леонід СТЕПАНЮК
На сімейній раді мені доручили зареєструвати народження внука. І ось нещодавно я побував у відділі реєстрації актів цивільного стану (РАЦС) Луцького міського управління юстиції.
Документи прийняла начальник відділу Тамара Калинович і одразу мені сказали, що повинен переказати на їх рахунок у відділенні «ПриватБанку» 27 гривень. Мене неприємно вразило те, що за реєстрацію дитини ввели якесь мито. — Ні, гроші ви платите за оформлення свідоцтва про народження, — пояснила Тамара Калинович. — А підставою для цього є наказ міністра юстиції. Що ж, міністрові видніше, скільки коштує така проста процедура, подумав я і переказав запропоновану суму. Але я завжди керуюся принципом: «Довіряй, але перевіряй», і попросив у працівників відділу дозволу ознайомитись з міністерським наказом. Хоча знаю, що прейскуранти або тарифи повинні бути на видному місці, щоб з ними при потребі міг ознайомитись кожен бажаючий. Прейскуранта я не побачив. Мені відповіли, що наказ у начальника, а вона дуже зайнята. Порадили прийти іншим разом, коли начальник звільниться. Десь через півгодини з’явилась начальник і на моє прохання якось насторожено (а, може, мені так здалося) дала мені товсту папку з різними підшитими документами. Тамара Калинович порадила мені самому знайти серед багатьох документів наказ, який мене зацікавив. Я довго копався у паперах, але міністерського наказу не виявив. Знову довелося довгенько чекати, поки начальниця з’явилась. На прохання ознайомити мене з документом, яким я зацікавився, вона розвела руками: з приводу чого, мовляв, я скаржусь? Хіба мені нагрубили, змусили довго чекати в черзі? Переконливо прагнула мені пояснити, що працівники відділу дуже багато працюють, все роблять для того, аби відвідувачі були задоволені. І наголосила, що ніхто ніколи не пред’являв ніяких претензій, а мені, бачите, нема чим зайнятись, тому вимагаю якихось документів. Знову я пояснив їй, що хочу переконатись у достовірності її слів, що прейскурант на видачу свідоцтва про народження дитини відповідає міністерському наказу. Калинович так і не пред’явила мені його. — Якщо немає наказу, то поясніть, будь ласка, які послуги мені були надані, за які я заплатив 27 гривень? — попросив я, аби швидше закінчити розмову. З досвіду знаю, що є начальники, які вважають людей, котрих повинні обслужити, «лохами» і не проти здерти з них те, що їм не належить. Зрештою, чому я маю платити за послуги, яких мені не дали. Тамара Калинович не тільки назвала ці послуги, але й написала на папері їх ціну. Виявляється, що за оформлення свідоцтва про народження і дві копії (яких,до речі, я не просив) повинен був заплатити лише... п’ять гривень. До так званого прейскуранта (його мені не показали) входить урочисте вручення свідоцтва про народження дитини (за це я заплатив 12 гривень) і мені нібито надали «консультацію» щодо довідки про народження внука. За це з мене «здерли» 10 гривень. Був такий намір — вручити мені документ в обрядовій кімнаті: завели мене туди і просили стати «на килимок». Позаяк у мене давня відраза до «килимків», я відмовився від такої “урочистості”. — А чому ви не сказали про це заздалегідь? — знову я був звинувачений. — Вибачте, але звідки я знав, що має бути урочисте вручення? Про це ви мені не сказали, коли я запитував за що маю заплатити. Ви ж сказали, що рахунок виставлено відповідно до міністерського наказу. Де ж той наказ? Виходить, мене просто ошукали. Крім того, я не просив ніякої консультації і ніхто мені її не надавав. Щоправда, у відділі всім пояснюють, куди віднести довідку про народження дитини. Хіба це консультація? Зрештою, я навіть не просив взагалі, щоб мені дали якесь пояснення, адже в багатьох газетах про це були докладні консультації відповідних служб. Між іншим, добре відомий на Волині адвокат Сергій Сафулько багато років давав сотні компетентних консультацій, надрукованих у «Волині», і вони були для людей безплатними. — Якщо ви вважаєте, що не було урочистого вручення свідоцтва про народження, напишіть заяву, ми вам повернемо 12 гривень через «ПриватБанк», — порадила мені начальник відділу РАЦС. Про те, що я заплатив ще 10 гривень за елементарне пояснення, начальник промовчала. Заяви я не писав, адже річ не тільки в тому, що з людей беруть гроші, не передбачені прейскурантом, а ще гірше, що їх просто обманюють. І замість того, щоб хоча попросити вибачення, виправдовуються: «А хіба ті гроші йдуть нам? Ви ж не нам в руки давали, а в банк». А яка різниця? Хто б що не казав, але в таких діях явно вбачається зловживання службовим становищем. Потерпілим виявився не я один, адже майже щодня під дверима відділу РАЦС очікують десятки людей. І їм велять ні за що платити середній денний заробіток. Напрошується аналогія: якщо в крамниці навіть ненароком обрахують на копійки, то продавця чекають великі неприємності аж до звільнення з роботи. А тут навмисне обраховують на десятки гривень, і начальник відділу, як я мав нагоду переконатись, вважає це звичним явищем.
