Коли ми дізналися, що начальник залізничної станції “Луцьк” Алігейдер Багіров нещодавно побував в Азербайджані, то пожартували, чи не брав він участь у переговорах про постачання нафти в Україну...
Олександр НАГОРНИЙ
Коли ми дізналися, що начальник залізничної станції “Луцьк” Алігейдер Багіров нещодавно побував в Азербайджані, то пожартували, чи не брав він участь у переговорах про постачання нафти в Україну.
— Я був би щасливий, якби мав змогу хоч якимось чином посприяти зміцненню зв’язків між Україною і Азербайджаном,— щиро мовив Алігейдер Халілович. — Я радію, коли зустрічаються лідери двох країн в рамках об’єднання ГУАМ. Я підтримую стосунки з послом Азербайджану в Києві і в цьому бажанні ми єдині. Адже він теж довго жив і вчився в Україні і полюбив цю країну, як і я. А як я вболівав за “Волинь”, коли в ній грали азербайджанські футболісти... Хоча я й тепер не пропускаю матчів з участю нашої команди. — До речі, скільки ви вже проживаєте в Луцьку і працюєте на залізничному транспорті? — Після закінчення в 1986 році Ленінградського залізничного інституту я приїхав до дружини-волинянки. Тут я сформувався як спеціаліст. У нашій сім’ї народилися син і дві доньки. В Азербайджані я проживав до 18 років, а на Волині — вже більше. Отже, можна сміливо говорити, що в мене є дві батьківщини, обидві дорогі для мене. На жаль, востаннє я був у Баку в 1994 році, коли помер мій батько. І ось нарешті вдалося знайти час для поїздки. Адже там проживають мама, мої чотири сестри і два брати. — І як зустріла свого “заблудного сина” ваша перша батьківщина і рідня? — Колись непросто складалися стосунки з батьками, бо, звісно, вони хотіли, щоб я повернувся після навчання в Азербайджан і одружився з місцевою дівчиною, але любов до волинянки перемогла (сміється). А тепер я приїхав з 12-річною донькою Катериною і ми не могли натішитися родинним спілкуванням. Спочатку зібрались усією великою сім’єю. Ми ходили в гості, родичі накривали багаті столи. Розумію, про що хочете запитати. Ні, вина не було. Мати дотримується релігійних звичаїв — проти її волі діти не підуть. — Пане Алігейдере, не можу не поцікавитися, як живе населення в Баку, які ціни і зарплати?.. — Як і в нас, там є дуже багаті, але немало й незаможних. Мені розповіли, що за останні п’ять років життя в країні поліпшилося. Мама отримує пенсію, як на валюту, то це десь 40 доларів (трохи вище середнього рівня). Ціна на м’ясо на базарі практично така, як у Луцьку (хоча йдеться про баранину, а в нас — про свинину). На відсотків 30 дешевший бензин. Та це й не може бути інакше, адже і море, і місто просякнуті нафтою. Промислові товари — особливо їх багато з Туреччини та Китаю — набагато дешевші, ніж на Завокзальному ринку. За 10 доларів я купив для доньки пристойні кофту, спідничку і таке інше. На вулицях повно джипів і “Мерседесів” — інших марок тут не визнають. Жартують, що тільки покажуть по телевізору нову марку, як вона на другий день з’являється в Баку. Найбільше мене вразило старе місто в столиці Азербайджану: після реконструкції це справді незвичайна східна пам’ятка з численними мечетями. — Знаючи східні звичаї, не можемо не запитати, чи не відчувається прославлення нового президента Ілхама, сина Гейдара Алієва? — Цього я не помітив. А ось портрети Гейдара Алієва, який, до речі, мене особисто направляв на навчання в Ленінград, бо треба було мати свої кадри, видно повсюди. Його вважають батьком нації, адже він понад 30 років перебував при владі. — Болюча тема: чи затягнулися душевні рани у людей з приводу конфлікту навколо Нагірного Карабаху? — Моя родина — біженці з одного з районів на кордоні з Вірменією. Офіційно мають статус біженців, отримують з 1992 року приблизно 30 доларів щомісячно. Люди, що зазнали такої біди, не хочуть нових поневірянь, війни. Старші жителі сіл хотіли б побувати на землі предків, хоча там нічого не залишилось — домівки були спалені. — Користуючись такою нагодою, хочеться дізнатися про вирішення деяких наших волинських проблем. Чи буде все-таки оновлюватися залізничний вокзал у Луцьку? Що ви можете сказати про забезпечення квитками на потяги на період літнього відпочинку? — Ну, на поїзди в напрямку Сімферополя і Одеси проблеми завжди, на жаль, влітку виникали. Я налаштовую своїх працівників на ділові рішення: ввічливо пропонувати різні варіанти, щоб не було ображених пасажирів. Я всім волинянам рекомендую купляти квитки заздалегідь — за 15—20 днів до поїздки. Тоді легше узгодити дату від’їзду. Щодо реконструкції залізничного вокзалу, то повторюсь: начальник Львівської залізниці Богдан Піх ще до виборів обіцяв після будівництва в Ужгороді зайнятися Луцьком. Якщо не вистачає сил на реконструкцію з добудовою залів, то просимо хоча б оновити це старе приміщення.
