Сьогодні в місті навряд чи хтось відважиться замахнутися на зелені насадження без дозволу на їх знесення. Чи завжди ці дозволи виправдані?..
Сьогодні в місті навряд чи хтось відважиться замахнутися на зелені насадження без дозволу на їх знесення. Чи завжди ці дозволи виправдані?
Катерина ЗУБЧУК
Ландшафт, який читачі бачать на фото, — куточок нашого обласного центру. Така пустка зараз в зеленій зоні, що в районі від дамби на вулиці Глушець — до траси на Рованці. Хто живе неподалік чи, прогулюючись на природі, буває тут, бачить безліч пеньків і пеньочків, залишки деревини серед молодої порослі самосіву, який вирізують, а він все піднімається... Враження таке, ніби потрапив на якусь масову вирубку, яка і в лісах тепер уже не практикується. Торік було розпочато, а в нинішньому році продовжено впорядкування цієї території. І це викликало багато нарікань лучан з приводу знищення зелених насаджень. Судячи із роз’яснення спеціалістів державного управління екоресурсів, з точки зору природоохоронного законодавства ніяких порушень не допущено. Розпорядженням міського голови створена спеціальна комісія, до складу якої входять представники міськвиконкому, управління житлово-комунального господарства, держуправління екоресурсів в області. Якраз ця комісія встановила, що стан зелених насаджень у парку на згаданій території незадовільний і визнала доцільним провести тут розчищення. Знесенням зелених насаджень займалась приватна фірма «Агротехсервіс». Всі, звичайно, бачили, що в цій зеленій зоні були вже непрохідні нетрі. І лучани не відважувались тут відпочивати — про це доводилось чути від мешканців будинків, що знаходяться на Київському майдані, на Дубнівській, Кременецькій вулицях. Вони бачать Стир з вікон своїх квартир, як на долоні, а все ж до річки йдуть в обхід, по дамбі. Ще в шістдесятих роках, тоді, коли закладався і парк культури та відпочинку імені Лесі Українки, в заплаві річки були посаджені тополі, осокори, в’язи — дерева тих порід, які добре тягнуть воду з грунту. Таким чином облагороджено територію, де до цього росли кущі верболозу. Не стільки через поважний вік, як, мабуть, через те, що щороку навесні дерева стояли «по коліна» у воді, багато з них вже попадали, утворились непрохідні хащі. Одне слово, розчищувати зелену зону потрібно. Інша справа, чим закінчився цей добрий задум. Кажуть, знесено навіть більше дерев, як намічалось: коли падала одна величезна сокора. То вона не могла не пошкодити ще пару дерев по сусідству. Зрізували і те, що треба було б знімати через два—три роки, аби не повертатись до проблеми знову. А, головне, всі роботи, по суті, велись стихійно. Справа в тому, що приватна фірма «Агротехсервіс», взявшись за впорядкування зеленої зони, не мала проекту. Не знайшлося в міста на цей проект коштів. І це при тому, що йдеться про зелену зону у заплаві річки, де будь-які роботи треба проводити, добре наперед спрогнозувавши, до чого вони можуть призвести. Зрештою, як можна братись за облагородження території, не бачачи кінцевого результату? Правда, заступник голови Луцького міськвиконкому Святослав Кравчук з цього приводу настроєний оптимістично. На його думку, проект на першому етапі (вирубування дерев) і не потрібний. А ось зараз його буде замовлено, оскільки задумано продовжити паркову зону. А для цього потрібно прокласти канали, без яких неможливо осушити територію, спланувати площу ( у свій час тут було хаотичне засадження). До речі, Святослав Кравчук провів нещодавно нараду з приводу вирішення наболілого питання — доведення до пуття зеленої зони. Вирішили, що ЖЕК № 6 попрацює спільно з Луцьким центром зайнятості. Тобто, буде укладено договір на залучення людей з відповідною оплатою на виконання громадських робіт. Таким чином тут позбирають гілки (деревину вивезе фірма «Агротехсервіс»), виріжуть самосів. — А що робити з пеньками? — Частину їх вже засипано, — сказав заступник голови міськвиконкому Святослав Кравчук, — решту засиплять. Територія буде спланована, і з осені почнеться посадка нових дерев. Звичайно ж, таких порід, які приживуться тут, — осика, тополя. Пригадуєте, як страшно було всім, коли на проспекті Волі вирізали липи, каштани? Здавалось, коли ж це знову зазеленіє? А, як бачать лучани, шаровидні клени вже «вимальовуються». Так само і тут: років через чотири буде нормально засаджена зелена зона. Про вирубування дерев в зеленій зоні вздовж вулиці Глушець, може б, і не було стільки розмов, якби ці роботи не стали продовженням тривожної тенденції: в останні роки в обласному центрі надто багато дерев йде під сокиру. І все нібито й законно, оскільки сьогодні ніхто не ризикне зносити зелені насадження, не маючи в руках розпорядження на це міського голови. Коли в редакцію телефонують мешканці міста й повідомляють з тривогою, що десь у дворі зрізують дерева, бо комусь хочеться мати гараж ближче до будинку, то наперед відомо, що в цій ситуації при перевірці ніякої крамоли «не накопаєш». Все законно. Торік дозволи було видано на знесення півтори тисячі дерев (майже 400 з них — у згаданій зеленій зоні), у нинішньому — на півтисячі. Багато зелених насаджень пропало при забудові, реконструкції будівель. Нова забудова — особлива тема. Ось що сказала виконуюча обов’язки завідуючої відділом природокористування і охорони навколишнього середовища Луцького міськвиконкому Оксана Тарабанюк: — З’явилась ще одна проблема у зв’язку з приватною власністю на землю. Уявімо, що людина купила ділянку, де вже є насадження. Не маючи відповідного розпорядження міського голови, вона все одно не може зрізати дерев навіть на своїй, уже приватній території. Якщо є державний акт на землю, то ми змушені давати і дозвіл на знесення дерев. Щоб такого не траплялось, стає правилом, що представник нашого відділу присутній при обстеженні ділянки, яка пропонується на продаж. Якщо там є зелені насадження, то своєї згоди на продаж ділянки він не дасть. На ділі часто буває інакше — дозволи на знесення зелених насаджень часто видаються автоматично — відповідно до потреб, щоб узаконити ситуацію, яка склалась. Виходу іншого нема. То до чого ми дійдемо на цьому «автоматичному режимі»? Все, як кажуть, пізнається у порівнянні. За міжнародною нормою, зелених насаджень загального користування (тобто, загальнодоступних — скверів, парків) має припадати в місті на одну людину 20 квадратних метрів. В Луцьку цей показник — 8,8. Залишається хіба тішитись тим, що в Рівному, Житомирі, Львові, Івано-Франківську ще менше. І хоч, за офіційними даними, в Луцьку кожної весни висаджується дві—шість тисяч дерев та кущів, ми не можемо сказати, де в місті з’явились останнім часом нові парки, сквери. Дерева садять, але це в основному взамін на зрубані (в тому ж парку культури та відпочинку імені Лесі Українки). Зрештою, посадити — ще не означає виростити. І чи прослідковував хтось ретельно, скільки таких насаджень прижилось? Про те, що проблема озеленення в нашій країні наболіла, свідчить Указ Президента України від 1 квітня цього року «Про Всеукраїнську акцію «Зелений паросток майбутнього». Мета її — відродження традицій шанобливого ставлення та любові до природи. В основі загальнодержавної акції — ідея благоустрою та збереження різних природоохоронних територій з одночасним формуванням принципово нових партнерських стосунків між владою та громадянами у реалізації цих заходів. Звичайно, добрий господар — власник чи орендар — краще подбає про зелені насадження. Але поки що невідомо, як це на ділі можна зробити без ущемлення в майбутньому інтересів людей, яким і мають служити зелені насадження загального користування. Адже може статись, що новий господар поставить огорожу там, де колись вільно гуляли (такий прецедент вже в обласному центрі є в парку імені 900-річчя Луцька). З чого тоді виводитимуть спеціалісти показник кількості зелених насаджень на душу населення?
