Вікно рубрики: хай буде і хліб, і коровай, і торт!

Зізнаймося: кожному із нас, як і маленькій Христинці, свого часу хотілося ось так, бодай пальчиком доторкнутися до смакоти.

Дивлячись на цю світлину нашого фотокора Богдана Гончарука, ведуча рубрики пригадала розповідь своєї бабуні.
... Було це у роки Першої світової. Усім кутком збирали — хто склянку борошна, хто яйце на коровай бідній дівчині. Коровайниці, як і годиться, приспівували і ворожили на щасливу долю й спекли справжнє диво. Звісно, не для нас, а для тодішніх голодних дітей. Доки дорослі були зайняті підготовкою до весілля, двоє шибайголів років 8—9 пробралися в комору, де чекав свого часу єдиний (!) коровай, вирізали дірку в “підошві”, виїли “нутрощі” короваю й непоміченими зникли через вікно.
Що було на весіллі, коли настав час ділити коровай, хай кожен із читачів здогадається в міру своєї фантазії. А колектив “Волині” у день свого професійного свята, коли верстався цей номер, щиро зичить нашим читачам, щоб на вашому столі завжди були і хліб, і коровай, і торт. Але передовсім — хліб...