Через усе село встеленою квітами дорогою несли домовину загиблого до місцевого храму.
Перепоховали маневицького бійця, зниклого чотири роки тому
За допомогою ДНК-експертизи вдалося ідентифікувати загиблого бійця 2-го батальйону 51-ї ОМБ, уродженця села Старосілля, Юрія Васильовича Лавренчука. Вже понад чотири роки він вважався безвісти зниклим під Іловайськом
Весь цей час серця його рідних викльовувало гайвороння болю і відчаю, та до останнього була надія, що він таки повернеться живим... Не повернувся... Ще одне дитятко втратило татка, ще одна молода кохана дружина лишилася вдовою, ще в одному материнському серці навіки оселився невимовний біль...
«Завтра у нас в селі празник, синку, та я нічого не готую, – у мене буде празник тоді, коли ти повернешся додому», – ці слова стали останніми, які сказала Юрію його мама Тетяна Григорівна 27 серпня 2014 року. Вже наступного дня, коли в Старосільському храмі Успіння Пресвятої Богородиці урочисто відзначали престольне свято, невістка Лілія подзвонила й повідомила страшну новину – телефон Юрія не відповідає, а в новинах показали масові обстріли бійців під Іловайськом, де якраз він і перебував.
Саме 28 серпня 2014 року Іловайськ був узятий російськими військами у подвійне кільце. Українських бійців почали масово обстрілювати з "градів" та "ураганів". Юрій зник у пеклі Іловайська, яке не лише забрало сотні життів українських патріотів, а й забрало, вирвало, спопелило серця матерів, дружин, доньок і синів, братів і сестер, серця усіх, кому небайдужа доля рідної країни.
Військовослужбовця офіційно визнано зниклим безвісти, для опізнання тіла тричі проводили аналіз ДНК. Двічі він не підтверджувався, і тільки 4 вересня ц. р. бійця ідентифіковано згідно із результатами судово-медичної експертизи.
Родичі Юрія Лавренчука намагалися його знайти – зверталися в Службу безпеки України, Міністерство оборони, Генеральний штаб, засоби масової інформації. «Через кілька місяців подзвонили волонтери і сказали, що його ніби бачили бійці з Київського батальйону десь в селі Роздольне біля Старобешево через кілька днів після битви за Іловайськ. Він був поранений, а тому казали, що його відправлять в госпіталь у Волноваху чи в Маріуполь. Але ця інформація не підтвердилась», – пригадує Юрій, швагро загиблого бійця.
Військовослужбовця офіційно було визнано зниклим безвісти, для опізнання тіла тричі проводили аналіз ДНК. Двічі він не підтверджувався, і тільки 4 вересня ц. р. бійця ідентифіковано згідно із результатами судово-медичної експертизи. Як повідомив рідним слідчий, це вдалося зробити завдяки новому німецькому обладнанню ДНК-лабораторії.
Юрій Лавренюк народився 28 травня 1985 року в с. Старосілля, закінчив місцеву школу, опанував фах кухаря в Колківському ВПУ, відслужив в армії. Одружився і проживав у місті Луцьку, мав дворічну донечку Аню. Під час І-ї хвилі часткової мобілізації в Старосілля, де він був зареєстрований, йому надійшла повістка.
Сама себе виню, що повідомила про це, – гірко зітхає його мама Тетяна Григорівна, – люди своїх дітей по хатах ховали, а я синові в Луцьк подзвонила...
Вже невдовзі Юрій з’явився в Маневицький районний військкомат. Боєць був призваний на військову службу до складу 51-ї ОМБ і як гранатометник брав безпосередню участь у проведенні антитерористичної операції.
На запитання як він, весь час від сина Тетяна Лавренчук чула лише одне: «Не переживай, все добре, менше знаєш – краще спиш». Часом чути було постріли, та Юрій запевняв, що йому нічого не загрожує.
Мені весь час здавалося, що він живий... Приходив до мене кілька разів у снах і казав: «Все нормально! Ми відпрацюємо!», – каже мама бійця.
Одному Богу відомо, що за ці чотири роки пережили його мати, дружина, брат, родичі. Надважкі випробування чекали їх і через те, що Юрія Лавренчука було помилково зараховано до дезертирів. Честь військовослужбовця захищав адвокат 51-ї бригади Василь Нагорний.
Мати Юрія Лавренчука мешкає разом із старшим сином Андрієм у Старосіллі, через онкохворобу вона втратила чоловіка, родина якого підтримує її і у всьому допомагає. Понад чотири роки вона чекала свого сина-героя, проте не було його повернення святом в маминій хаті, бо вернулася її дитина у труні...
Останки тіла бійця в листопаді 2015 року були захоронені на кладовищі села Парасковіївки Бахмутського району Донецької області. 18 вересня перепоховали на луцькому міському кладовищі в с. Гаразджа на Алеї почесних поховань. Прощання із Юрієм Лавренчуком відбулося і в Старосіллі, і в Луцьку, де цей день був оголошений Днем жалоби за загиблим. Навколішки зустрічали героя, дорога якого із іловайського пекла на рідну Волинь тривала довгих чотири роки...
Одному Богу відомо, що за ці чотири роки пережили його мати, дружина, брат, родичі. Надважкі випробування чекали їх і через те, що Юрія Лавренчука було помилково зараховано до дезертирів.
В його рідне село віддати останню шану полеглому воїну прийшли очільники району – Анатолій Мельник та Андрій Линдюк, керівники Колківської об'єднаної територіальної громади, голова ГО «Маневицька районна організація ветеранів антитерористичної організації» Андрій Яцина та численні ветерани АТО, представники районного РВК, друзі, однокласники, жителі Луцька, Старосілля, Колок і сусідніх сіл. Ридала мати над труною сина, плакала згорьована дружина й родина, односельці, втирали сльози побратими, сполоханими оченятами розглядала всіх донечка Юрія першокласниця Аня, якій коли її татко загинув було лише два рочки...
Був серед тих, хто проводив воїна в останню земну дорогу і його командир, лучанин Андрій Зосимський. Саме він востаннє, 29 серпня 2014 року, бачив Юрія в колоні під час відходу військ з-під Іловайська, а від того дня про бійця нічого не було відомо.
– Ніхто не скаже про Юру поганого слова: ні як про бійця, ні як про людину, – зауважує ветеран АТО. – Коли почалось злагодження на полігоні ніхто, окрім нього, не вмів користуватися гранатометом – він всіх навчив. Завжди на все відгукувався і вболівав за кожного. Ми всі були товаришами – не було солдатів і офіцерів, всі були рівні....
Через усе село встеленою квітами дорогою, обабіч якої на колінах стояли учні, вчителі, односельці несли домовину загиблого до місцевого храму, де на чолі з настоятелем Свято-Успенського храму с. Старосілля Петром Бугайчуком пройшло відспівування новоспочилого воїна священниками з Луцького та Колківського благочиння і настоятелем храму с. Оконськ Олександром Лановим. Далі ж кортеж із домовиною Юрія Лавренчука рушив у Луцьк на Театральний майдан, де відбулась громадська поминальна панахида і прощання з бійцем, та до місця його Вічного спочинку.
Вічна пам'ять і Царство Небесне загиблому захиснику України!
Юлія МУЗИКА
Фото автора та зі сторінки волинського інтернет-видання «Під прицілом».
