Давиди проти голіафів: про Україну, росію, ТЦК, перемоги і поразки

Війни між філістимлянами та Ізраїлем тривали довго. Філістимляни жили у містах біля моря, а ізраїльтяни – у горах, без виходу до моря. Тому ізраїльтяни нападали на філістимлян, щоб захопити їхні розвинуті міста і вийти до моря. Але й філістимляни не лише оборонялися – вони також нападали на гірські племена ізраїльтян, щоб не дозволити їм об’єднатися і створити сильну державу.

Зрештою філістимляни так і залишилися конфедерацією міст, а Давид побудував сильну державу, яка перемогла, асимілювавши філістимлян. Вони зникли не лише як державні утворення, а й як народ.

Давид – це той самий воїн, який у молоді роки, будучи пастухом, переміг захищеного латами Голіафа в одному з багатьох боїв, а згодом став царем. Він не був «слабким». Як пастух, він роками відбивався від хижаків пращею – зброєю, яка за швидкістю та точністю в руках майстра прирівнюється до сучасного пістолета.

Голіаф, найімовірніше, був не казковим велетнем, а добре захищеним воїном із тогочасними технологічними перевагами. Перемога Давида – не диво, а результат правильно обраної стратегії. Він не намагався битися як воїн – він використав те, у чому був сильний.

Так само і в житті: коли ми перестаємо копіювати сильніших і починаємо діяти по-своєму, ми отримуємо шанс перемогти «велетнів».

Ми звикли порівнювати Україну з Давидом, а росію – з Голіафом. Але цю історію можна прочитати і навпаки.

Перемагає не той, хто більший. А той, хто стає сильнішим.

Винахідлива росія може намагатися хитрістю руйнувати єдність НАТО і ЄС та перемагати, асимілюючи українців. Так колись зникли філістимляни. Просто тому, що росіянам вдасться побудувати ефективнішу державну машину, об’єднати суспільство і знайти наші слабкі місця.

З етичної точки зору це виглядає абсурдно: як може агресивна «бензоколонка» перемогти світ демократичних держав? Але логіка війни інша: перемагає той, хто винахідливіший, хто здатен використовувати дрони проти танків і деморалізацію суспільства – проти пропаганди.

У біблійному контексті ця історія – про торжество духу над матерією:

• Голіаф – це світ видимого, де вирішують розміри і кількість.
• Давид – це світ невидимого: віри, ідеї, духу, де істина важливіша за очевидні обставини.

У затяжних війнах буває багато перемог і поразок з обох сторін. Але врешті перемагає той, хто побудує ефективнішу і міцнішу державу.

Що відбувалося з Давидом після перемоги над Голіафом?

Він став героєм, і цар Саул призначив його воєначальником. Але згодом Саул почав заздрити його популярності й вигнав його. Давид переховувався в пустелях, печерах і навіть серед філістимлян. Він зібрав навколо себе тих, хто його підтримував, – команду, яка згодом стала його армією.

Тим часом Саул загинув у битві з філістимлянами на горі Гілбоа, а Ізраїль опинився на межі поразки. Саул заздрив сильним представникам народу і загинув через те, що не обʼєднав їхні таланти, а виганяв і переслідував їх. Втім саме криза відкрила шлях до влади Давиду. Не відразу: він став правителем у Хевроні й сім із половиною років воював за об’єднання держави з нащадками і прихильниками Саула. Держава була на грані зникнення і поразки.

Лише після того, як його визнали всі племена Ізраїлю, він захопив Єрусалим і зробив його столицею. Саме тоді філістимляни, відчувши загрозу від об’єднаної держави, пішли війною на Давида – і були розбиті.

Минуло приблизно 20–25 років від бою Давида з Голіафом до моменту, коли він об’єднав народ і став переможцем.

Цю історію можна трактувати по-різному – від історичних до морально-етичних паралелей.

Український народ став Давидом, коли зупинив вторгнення. Українці, як Давид, дронами зупинили танки.

Але зараз путін намагається діяти інакше: впливати на союзників, роз’єднувати Європу, деморалізувати українське суспільство. Уся ця боротьба з ТЦК, відсутність єдності й підтримки армії – це частина асиметричної стратегії росії, їхня робота.

І у такий спосіб путін може намагатися перемогти, як Давид.

Але, якщо ми хочемо перемогти, ми маємо зробити те, що зробив Давид: побудувати сильну державу, ефективне управління і сильну армію. Діяти несиметрично, але разом.

Бо врешті перемагає не той, хто більший. А той, хто стає сильнішим.

P.S.

Чому українська влада мовчить про діяльність ТЦК?

Бо розраховує, що Трамп, путін, Бог – хто завгодно – завтра завершить війну. І це можна буде приписати собі, щоб перемогти на виборах голосами ухилянтів і їхніх родичів.

...Але поки влада і суспільство захищатимуть ухилянтів, а не солдатів, які служать за двох і трьох, жодної перемоги не буде. Бо навіть перемовини про справедливий мир зі слабкими не ведуть.

Микола КНЯЖИЦЬКИЙ, народний депутат України від фракції «Європейська Солідарність».

Зараз також читають: Як у Провідну неділю курсуватиме транспорт у Луцьку.