Хороший сантехнік може заробляти більше, ніж поганий економіст

Про це кореспондент IA ZIK розпитала у керівника управління інвестиційної політики Львівської ОДА Романа Матиса.

– На сьогодні 21 тис. студентів у Львівській області навчається у професійно-технічних закладах і близько 123 тис. - у вишах. Розрив у п’ять разів. Усі хочуть дати дітям хорошу освіту, щоб вони вибилися в люди, мали кращу роботу, ніж ми. Ніхто не думає про те, що його дитині, можливо, не треба бути юристом, економістом, бухгалтером, журналістом, тому що це – не її. Можливо, їй достатньо в житті бути хорошим, класним зварювальником, слюсарем, сантехніком. Ці професії у розвинених країнах місцями оплачуються навіть дорожче, ніж послуги економіста. Хороший сантехнік може заробляти більше, ніж поганий економіст. Цей розрив – це ілюстрація суспільства сьогодні. Пропозиція на ринку вищої освіти суттєво більша – 20-25 тис. випускників щороку. Куди вони діваються, чи справді вони на ринку потрібні? За статистикою, у Львівській області 60% офіційно зареєстрованих безробітних мають вищу освіту. У межах України звучала цифра про 80%. Це основна помилка. У той час виробничі підприємства, які прийшли в область, криком кричать: дайте нам молодих якісних спеціалістів, які мають рівні руки, розумну чисту голову, «заточену» під такого типу роботу, які розуміють, як зварювати, як працювати з металом, електропроводкою. Наявні професійно-технічні заклади не випускають такої кількості працівників виробничих професій, яка потрібна.

Ми, у ЛОДА, розуміємо цю проблему й працюємо з підприємствами, збираємо конкретні запити, які спеціальності потрібні. Працівники сфери послуг затребувані – готельної, ресторанної сфери. Зварювальники, будівельники, усі спеціальності швейної галузі, легкої промисловості. Бракує фахівців у аграрному секторі.

– Як підняти престиж робітничих професій, яких бракує?

– Дуже просто. Має бути розуміння, що цим дійсно можна заробляти на життя. А цим можна заробляти на життя! Питання у тому, щоб ти був дійсно класним фахівцем. Загальний добробут населення зростає. За статистикою, у цьому році кількість українців, які відпочивали за кордоном зросла на 25%. Напевно, фінансова складова цих 25% українців покращилася у порівнянні із минулим роком. Вважаю, що на сьогодні у Львівській області є можливість заробити непогану місячну зарплатню, якщо ти дійсно хочеш працювати. У дискусіях про зарплату Львівщину часто порівнюють з Польщею. При цьому забуваємо: в Україні говоримо про восьмигодинний робочий день та 40-годинний робочий тиждень. Коли називають цифри, що у Польщі можна заробити удвічі більше – але це 12 годин роботи у день, і не п’ять, а шість робочих днів у тиждень. Якщо хтось буде докладати стільки зусиль тут, щоб заробляти, у нього і тут є така можливість заробити такі ж гроші, як за кордоном.

Три останні роки ми займалися тим, що залучали підприємства, котрі потребували некваліфікованої робочої сили. Тобто є очі, голова, руки – решту можемо навчити тих операцій, які потрібні, вони нескладні. Для цього людина не мусить мати освіту. Це щабель, який ми мали пройти. Зараз ті люди вже професіонали, вони вже закруті для тих виробництв, багатьом вже не цікаво, вони хочуть розвиватися. Наступний крок, над яким працюємо – хочемо залучити більш технологічні виробництва, які потребують працівників вищої кваліфікації. Маємо вже кваліфіковані кадри. Вже не говоримо про ціну працівника, а про його кваліфікацію. У Львівській області непогані зарплати у тих компаніях, які прийшли сюди з виробництвом, якщо говорити про функції, які працівники там виконують. Наступний виток – прийдуть більше технологічні компанії, які потребуватимуть працівників вищої кваліфікації, але й будуть платити вищу зарплатню.

– Чи ці професії, які є зараз найбільш затребувані, належать до найбільш оплачуваних в області?

– Ситуація наближається до того, що таки так. Бо коли є дефіцит кадрів, компаніям починає стимулювати усім, чим може, у тому числі грошима. Відчувши справжню конкуренцію за працівника, на сьогодні будівельні компанії платять майже так, як за кордоном. Мій товариш, який керує однією з іноземних компаній в Україні, гарно охарактеризував ситуацію: зараз не ринок працедавця, а ринок працівника. Зараз працівник вибирає, де він буде працювати. За 2016-2017 роки на 140 підприємствах, які відкрилися в області, створено більше ніж 20 тис. нових робочих місць.

– Чи це достатня зарплата, щоб втримати людей, щоб вони не їхали за кордон?

– Як на мене, це не межа мрій для людини, щоб якісно жити. Але це не жах, який був три роки назад. Зарплатня виросла суттєво і ще буде рости. Але маємо бути свідомі того, що найближчим часом вона не буде рости «реактивно» – бо ми станемо неконкурентні. У Сербії, Македонії некваліфікований працівник, який працює на лінії, коштує 550 євро – це трошки більше як 17 тис. грн до оподаткування, після оподаткування це 13-14 тис. грн в еквіваленті. До цієї межі оплати праці для некваліфікованого працівника ми ще цікаві для потенційного інвестора. Якщо ми будемо дорожчі – питання, чи ми будемо цікаві?! Компанія буде згідна заплатити більше за цю роботу лише в одному випадку: якщо ми будемо більш продуктивні і більш якісні.

Щодо вищої освіти, у Львові буде попит на фахівців галузі, пов’язаної із аутсорцингом бізнес-процесів та суміжними галузями. Також фінансисти, економісти, юристи. Фахівці з HR та рекрутингу. Фахівці з управління нерухомістю, маркетингу та усі спеціальності, пов’язані із IT - «Інтернет речей», який на сьогодні майже не відомий широкому загалу. Однозначно, фахівці з кібербезпеки. Вже на сьогодні через дефіцит фахівців з кібербезпеки в Україні, рядовий якісний працівник може спокійно заробляти 10 тис. доларів у місяць.

– Українці далі цікаві іноземним інвесторам як дешева робоча сила…

– Не тільки українці. Словаки, поляки так само були цікаві. На сьогодні Сербія, Хорватія, Македонія, Румунія, Угорщина теж тому цікаві. І це нормально для бізнесу, він шукає таких можливостей. Але це не означає, що це основа економіки регіону. Наступний крок – у нас вже є кваліфіковані кадри, які пройшли школу виробництва, мають розуміння корпоративної культури. Компанії, які потребують більш якісних кадрів, почнуть дивитися на Україну і будуть платити більше за якісного працівника. Не бачу трагедії у тому, що ми на цьому етапі конкурували ціною працівника.

– Середня зарплата у Львівській області суттєво нижча, ніж по Україні (станом на липень по Україні – 9170 грн)?

– Велику позитивну корекцію нам зробила поява цих іноземних підприємств та їх офіційні «білі» зарплати. Як би цього не відбулося, ситуація була би ще більш плачевна. Завдання зараз – призвичаїти український бізнес показувати «білі» зарплати повністю, а не частково. Коли це відбудеться – будемо говорити про якісь об’єктивні цифри. Зараз середня зарплата на Львівщині 8555 грн.

– Зорієнтуйте, які професії перспективні у найближчому майбутньому?

– У виробничих напрямках, однозначно, буде розвиватися автомобільна галузь. Тому слюсарі різного рівня будуть щораз більше затребувані. Усі професії, що пов’язані з електронікою, фахівці у галузі IT. На фахівців легкої промисловості попит буде зростати. Він уже є величезний.

Щодо вищої освіти, зокрема, у Львові буде попит на фахівців галузі, пов’язаної із аутсорцингом бізнес-процесів та суміжними галузями. Також фінансисти, економісти, юристи. Нарешті на них буде попит. Фахівці з HR та рекрутингу. Потреба у таких кадрах росте із кожним днем. Фахівці з управління нерухомістю, маркетингу та усі спеціальності, пов’язані із IT. Зокрема, думаю, найближчим часом «проривним» буде напрямок «Інтернет речей», який на сьогодні майже не відомий широкому загалу. Однозначно, фахівці з кібербезпеки. Вже на сьогодні через дефіцит фахівців з кібербезпеки в Україні, рядовий якісний працівник може спокійно заробляти 10 тис. доларів у місяць.

– Аграрна сфера дуже безнадійна?

– Ні, не безнадійна. Сільське господарство розвивається, але, швидше за все, це буде фермерство, їм потрібні будуть фахівці в агрономії. Бо в бізнесі великих агрокомпаній вже все ок. Трактористи на сьогодні затребувана професія, їх мало, а техніки в сільському господарстві більшає, що тішить, бо українці вже менше горбатяться із сапами.

– Якщо не секрет, яку освіту здобувають ваші діти?

– Мій син вступив цього року у Львівську політехніку в Інститут комп’ютерних технологій та аналізу на спеціалізацію «Інтернет речей». Коли постало питання вибору професії, він однозначно себе бачив в ІТ-галузі, але яка спеціалізація, – було не зрозуміло. Бути просто програмістом – це нудно, це вже вчорашній день. Ми ознайомлювалися з різними спеціалізація і зупинилися на цій, бо йому це видалося найцікавішим, а мені – найперспективнішим. Донька тільки буде вступати. Думаю, її вибір не зміниться і залишиться міжнародна економіка.

– Тобто, ви представник цієї частини українців, які вважають, що їх діти мають обов’язково отримати вищу освіту?

– Вони теж вагалися від виробничої професії до професії, яка потребує вищої освіти. Але у них ще немає досвіду, вони оперують частково емоціями. Коли вони робили якийсь вибір, ми сідали і розбирали, чи дійсно ти цього хочеш. Кінцеве рішення все одно було за ними. Я також з тих українців, які би хотіли, щоб життя їх дітей було якнайлегшим. Бажання отримати вищу освіту і добитися чогось більшого у житті – це похвально, у цьому немає нічого поганого.