З РЕДАКЦІЙНИХ КОНВЕРТІВ: і ангел-хоронитель, і добрі люди...

Подія, про яку розповів наш читач із Луцька Олександр Сенюк, сталася з ним напередодні Великодня та досі не йде з пам’яті.

В останній день великого посту всі поспішали у справах, а він вирішив провідати могилу своєї дружини Марії, похованої у с. Городищі. Назад повертався пішки, дійшов до вулиці Львівської, та раптом почала дуже боліти нога.
«Іду, шкандибаю. Несподівано заточився, впав. Хутенько піднявся, ступив пару кроків і знову «приземлився». Справи кепські! Пам’ять є, а встати на ноги не можу. Що робити, як добратися до рідної оселі чи до лікарні? Помолився. Став просити у своїх ангелів-хранителів допомоги і поради...
А надвечір’я розгойдувало дзвони церковні, дарувало люду православному тишу, спокій і благодать.
І чудо таки сталося. Дивлюсь, розвертається «Москвич» помаранчевого кольору. З авто вийшли двоє: чоловік і жінка, як з’ясувалось потім, до мене під’їхали Олександр Стадник із своєю дружиною. Вони їхали до Луцька й випадково бачили, як я падав. Спочатку проїхали, та, обдумавши ситуацію, повернулися.
Шановні мої рятівники! Щиро дякую вам. Низький уклін вам, вашій порядності і людяності. Радію, що в нашій Україні є такі люди,” — пише Олександр Сенюк.