ЧАРИ КЛЕЧАЛЬНОГО ЗІЛЛЯ

Валентина ШТИНЬКО

Трійця трьома святами багата, кажуть у народі. Довгоочікуване й либонь найпоетичніше свято тісно пов’язане з природою, її нестримним літнім буянням, її зеленою живлющою силою. Одне з провідних, двунадесяте свято церковного календаря.
... На 50-й день після Великодня, Воскресіння Христового, усі учні Ісуса разом із Матір’ю Божою та деякі святі жінки та іудеї, що увірували в Нього, зібралися в одному домі на Сіонській горі. Молилися й чекали зішестя Святого Духа, як було обіцяно Господом. І зчинився шум з неба, і з’явилися їм немовби огненні язики, і сповнилися вони Духом Святим, і почали говорити іншими мовами, як їм Дух промовляти давав.
У цей день був іудейський празник П’ятидесятниці, встановлений у пам’ять дару іудеям закону на горі Синайській, і в Єрусалимі з цієї нагоди перебувало чимало людей із різних країн. Почувши незвичайний шум, вони почали сходитися до будинку, в якому перебували апостоли. І були вельми подивовані, бо почули, що кожен із них розмовляє їхньою мовою.
— Хіба ж не галілеяни всі ті, що говорять? — дивувалися іноземці. — Як же усі ми, мешканці Понту та Азії, Єгипту й Лівійських земель, захожі римляни, юдеї й нововірці, крітяни й араби — всі чуємо, що говорять вони про великі діла Божі мовами нашими!
Скептики навіть звинуватили апостолів, що “повпивалися вони вином молодим”. І тоді вийшов до народу апостол Петро і став пояснювати, що Ісус, якого вони розп’яли, є Син Божий, Месія, який воскрес і правицею Божою був вознесений, і обітницю Духа Святого прийняв від Отця й перелив його на учнів своїх.
Дух Святий зійшов на апостолів не лише для того, щоб просвітити та надихнути їх на труди і подвиги. Він зійшов, щоб залишитися в Церкві Христовій до кінця віків, цей момент називають народженням Церкви.
У богослужінні свято зішестя Святого Духа відзначається разом із з’явленням перед людьми Трійці, тому що у пришесті Духа до людей виявляється повнота божества. Тому в православ’ї П’ятидесятницю називають Трійцею. Ще із часів раннього християнства храми та будинки в день Трійці прикрашали свіжими зеленими гілками дерев на ознаку того, що Святий Дух дає життя усьому створеному Богом.
Використання на Трійцю гілля дерев, квітів і трав християнська церква запозичила від іудейської релігії, поєднавши й національні риси тих свят, із традиціями яких вона частково злилася.
Основа троїцької обрядовості — культ рослинності. Майже у всіх древніх народів гілля та квіти були прикрасою храмів у дні свят та жертвоприношень.
Наші пращури пов’язували з Трійцею буяння й живосилля природи, в яку вони свято вірували. Це підтверджується всією сукупністю обрядовості — оздобленням помешкань травами та гілками дерев, що в українців називається клечанням, а також — русалієвими дійствами, проти яких виступала церква. Як зазначає відомий етнограф Василь Скуратівський, “для дайбожичів літні дерева, особливо дуби, були священними, їм поклонялись, біля них влаштовували жертвоприношення й ритуальні обрядодії. Це ж стосувалося гаїв, озер, криниць і річок. Одне слово, довколишня природа була духовним опертям народної релігійної структури. Гімном та пошанівком природі були й зеленосвятські дійства”.
Тож хай Зелені свята завітають і у вашу душу, і до вашої домівки. Хай пахне у ній розімлілою лепехою, і любистком, і м’ятою. Хай завітає у вашу оселю незнищимий зелений дух лісу і лугу, і поля. Пам’ятаймо лиш, що наші предки йшли за клечанням неодмінно босими, “щоб дерев не образити”. Тож у намаганні прикрасити до свята оселі не зробімо кривди природі.