
Фахівці рекомендують батькам самим стежити за дотриманням законодавства щодо персональних даних.
Соціальний паспорт класу: піклування про дітей чи втручання у приватне життя?
Міністерство освіти дало класним керівникам шкіл ще одне завдання – заповнювати новий документ
Для його виконання педагог має отримати персональні дані щодо сімей учнів та їхньої позашкільної діяльності. У зв’язку з чим виникає питання: а чи не порушуються права дітей та як трактувати збір такої інформації, адже приватне життя поки що ніхто не скасовував?
ЯКІ ДАНІ НЕОБХІДНІ ДЛЯ ЗАПОВНЕННЯ СОЦІАЛЬНОГО ПАСПОРТА КЛАСУ?
1 ПІБ учня.
2 Дата народження.
3 Домашня адреса/телефон.
4 ПІБ батьків.
5 Ознаки сім’ї (особи). Біля цього пункту є примітка: що саме мається на увазі (про це мова піде нижче).
6 Дата відвідування.
7 Гендерна характеристика класу (скільки хлопців та скільки дівчат).
8 Позашкільна діяльність (музична школа, спортивна секція, гурток, клуб, не відвідує заклади позашкільної освіти).
9 Соціальна поведінка (скоїв(ла) правопорушення, на обліку в ювенальній юстиції, адиктивна поведінка, систематично порушує дисципліну, конфлікти з учителями чи учнями).
10 Інформація про соціальне середовище (повна, неповна, малозабезпечена чи багатодітна сім’я).
Мені здалося, що автори цього документу дуже ностальгують за комуністичним минулим, коли втручання в чуже приватне життя було нормою.

ПІКЛУВАННА ПРО ДІТЕЙ ЧИ ВТРУЧАННЯ В ПРИВАТНЕ ЖИТТЯ?
Володимир Онацький, заступник директора з навчально-виховної роботи, зауважив:
Знаєте, друзі, коли я прочитав те, що Міністерство зобов’язує робити класних керівників, мені здалося, що автори цього документу дуже ностальгують за комуністичним минулим, коли втручання в чуже приватне життя було нормою. Але ж зараз не 37 рік минулого століття. Ну на якій підставі школа має з’ясовувати та інформувати про громадянство батьків чи про їхні наміри розлучитись? А як має з’ясувати класний керівник, чи мала мама учня намір відмовитися від немовляти чи ні? Збір інформації по кожному з цих пунктів не входить до компетенції класного керівника чи класовода.
Віктор Шпаченко, заступник директора школи у м. Стрий в одному з коментарів у соцмережі написав:
Забийте в пошук «Соціальний паспорт класу» і ви знайдете персональні відомості про сотні учнів. Чи давали їх батьки дозвіл про публікацію цих даних? Відповідь – однозначна».
Серед інших риторичних запитань: «Невже таємницю всиновлення скасували?», «Як можна обговорювати зі сторонніми людьми такі питання, як насильство, чи зізнатися, що ти був жертвою торгівлі людьми?». Після такого люди зазвичай хочуть почати усе спочатку і нерідко змінюють навіть місце проживання, а не прагнуть розповісти про це і пережити цей жах повторно.

ІНШИЙ БІК МЕДАЛІ
Однак є й інша точка зору: як можна працювати з дітьми та знайти до кожного індивідуальний підхід, якщо не володієш потрібною інформацією, адже у кожного учня свої обставини, і педагогам та психологам варто про них знати.
Також педагоги та соцпрацівники зауважують, що якщо з дітьми щось трапляється за межами школи, то дуже часто можна почути нарікання: «А вчителі (школа) куди дивилися? Чому вчасно не проінформували відповідні служби?». А як можна комусь про щось повідомити, якщо самому про це не дізнатися?..
І якщо казати відверто, то навряд чи самі класні керівники мають велике бажання витрачати свій вільний час для того, щоб ходити по домівках своїх учнів та дізнаватися, в яких умовах та сім’ях вони живуть.
Звичайно, байдужими залишатися не можна, проте «навішувати» на педагогів функції соціальних працівників – не завжди виправдано.
ЧИ Є КОМПРОМІС?
Очевидно, що певний обсяг інформації надавати педагогам та психологам потрібно. Але це мають робити батьки, самі вирішуючи, що варто знати фактично стороннім людям, а що ні.
