«Не вчись літати, як не любиш неба...»
Поезії і журливе «Пливе кача по тисині» лунали у Лесиному виші
Молода поетеса, учасниця літературно-мистецької студії «Зорі над Стиром» та літературного об’єднання «Без меж», випускниця факультету філології та журналістики Ольга Антош презентувала у стінах своєї альма-матер свою першу збірку «У пошуках неба».
Представила її присутнім (а це були переважно студенти Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки та вихованки Волинського обласного ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Герої Небесної Сотні) методист бібліотеки СНУ Світлана Кресак.
На початку презентації Ольга відзначила цікавий парадокс: вступала вона до Волинського державного університету імені Лесі Українки, закінчувала національний, а презентує свою дебютну книжку у Східноєвропейському (мовляв, «усе тече, все змінюється»). Після короткого вступного слова мисткині й розпочалося дійство за творами О. Антош, де любов, вірність, зрада, біль утрат і поклик надії з’єдналося у своєрідну мозаїку, осягнути суть якої слухачам допомагали як авторка, так і актори театру літературних презентацій «Вперше» (керівник – Наталка Максимчук) – Ольга Трохачьова (sic!), Дарина Кухарук, Юрій Дмитрук (до речі, ще й бард), Олександр Горбачевський (за сумісництвом – молодий прозаїк). Центральною декорацією був стіл, на якому стояла шахова дошка з розставленими для гри фігурами. Зрозуміло, що як рушниця, котра висить на стіні в першій дії, за законами драматургії, повинна у третій вистрілити, так і в партію в шахи хтось мусить зіграти. Зрештою, так і сталося, викликавши асоціації з рядками Омара Хайяма:
Ми – фігурки в шахівниці,
Круг небесний – наш іграч.
Кульмінаційним моментом поетичної вистави став диптих за творами Ольги Антош, присвяченими тим, хто поліг у війні на Сході України. Щойно пролунали звуки відомої пісні-реквієму «Пливе кача по Тисині», всі у залі одночасно встали й слухали ці поезії стоячи.
Кульмінаційним моментом поетичної вистави став диптих за творами Ольги Антош, присвяченими тим, хто поліг у війні на Сході України. Щойно пролунали звуки відомої пісні-реквієму «Пливе кача по Тисині», всі у залі одночасно встали й слухали ці поезії стоячи. Взагалі музичні фрагменти для супроводу ліричних монологів були підібрані досить вдало – упродовж усього дійства звучало і танго, і джаз, фонограми чергувалися з піснями наживо, які виконав під гітару Юрій Дмитрук.
По закінченні композиції поетеса розповіла про своє життя, роботу (вона – вихователька в дитсадку), трохи піднявши завісу й над власною творчою лабораторією, а також відповіла на запитання присутніх.
Після презентації охочі мали змогу придбати збірку «У пошуках неба» та отримати автографи від Ольги Антош.
