Про те, чому у нашій державі зменшується кількість населення і чи можна цьому запобігти, розмірковує один з провідних науковців, яка займається цією проблемою, член-кореспондент НАНУ професор Елла Лібанова
Про те, чому у нашій державі зменшується кількість населення і чи можна цьому запобігти, розмірковує один з провідних науковців, яка займається цією проблемою, член-кореспондент НАНУ професор Елла Лібанова
Володимир ЛИС
Серед багатьох поважних учасників міжнародної науково-практичної конференції «Актуальні проблеми регіонального розвитку в контексті європейської інтеграції», яку нещодавно організував на Світязі Волинський інститут економіки та менеджменту, відрізнялася глибиною постанови питань, образністю в подачі наукових концепцій член-кореспондент Національної Академії наук України доктор економічних наук професор Елла Лібанова. Елла Марленівна — заступник директора Інституту демографії та соціальних досліджень НАНУ. Про всім цікаву й останніми роками болючу тему йдеться в інтерв’ю професора Елли Лібанової кореспонденту «Волині». — Елло Марленівно, напевне, почнемо з того, що всім справді болить. Нині говорять навіть про демографічну катастрофу в Україні... — (Дуже здивовано). Що, в зв’язку із майбутнім вступом до ЄС? Ні, не в цьому справа. Давайте дамо собі звіт, усвідомимо раз і назавжди — Україна переживає депопуляційну фазу свого розвитку. — Тобто, різко скоротився природний приріст населення? — Так. Цю фазу переживають всі без винятку європейські країни. Ну, можливо, в Албанії, частково в Македонії ситуація трохи ліпша. — Але Албанія — мусульманська країна. — І це теж впливає. У зменшенні нашого населення не завжди винні внутрішні проблеми, зокрема, економічні й соціальні. В багатих країнах Європи також народжується мало, вмирає багато, але вони це компенсують за рахунок міграції. — Отож, виходить , за вашими словами, що зупинити цей процес Україна може лише за рахунок мігрантів? Звідки? З Азії, Африки? — Звідти також. Під час численних дискусій про те, що чекає населення України в майбутньому і як врятуватися від його зменшення, я завжди задаю питання — собі й слухачам: «Ви готові жити в поліетнічному просторі? Коли в Україні будуть не одиниці, а хоча б сотні тисяч представників зовсім інших народів, культур». Я особисто не переконана в цьому. Бо при такому розвитку виникає багато проблем — культурних, релігійних, ментальних. Криміногенних, на жаль, теж. — Який же тоді вихід? Невже не допоможе стимулювання народжуваності? — Хіба незначним чином. Але я зараз висловлю думку, від якої обурюються іноді слухачі, й обуриться, напевне, частина ваших читачів. Я не думаю, чесно кажучи, що так уже принципово, чи живе в Україні 47, 45 чи 40 мільйонів чоловік. Важливо, щоб ці люди добре жили. Щоб кожна дитина, яка приходить на цей світ в Україні, мала можливість отримати нормальну освіту, жити в нормальних умовах, харчуватися якісною їжею, носити той одяг, який вона хоче, працювати там, де вона хоче працювати. І обов’язково довго жити. Дуже тривожно, що ймовірність смерті чоловіків у працездатному віці становить 38 відсотків. Вмирає більше третини працездатних чоловіків. По це треба говорити. Але про це, на жаль, мовчать. — Про це говорилося і на вашій конференції? — Так, але треба ставити питання на державному рівні. Чому ми дозволяємо чоловікам, які за логікою повинні мати ще стільки сил і енергії, спиватися, безглуздо гинути? — А як з цими показниками в Європі? І чи так само висока ймовірність смерті працездатних жінок? — В Росії ймовірність смертності серед працездатних чоловіків ще більша. Подібний до нас відсоток в Білорусі. А от в решті Європи краще. Ймовірність же смертності серед жінок у працездатному віці у нас менша і становить 8 відсотків. — Але що ж все-таки можна зробити на регіональному рівні, щоб скорочення населення хоча б пригальмувати? — Передусім поліпшити умови праці. Встановити жорсткий контроль за умовами праці. Вимагає докорінного поліпшення ситуація на дорогах. В нас ДАІ займається чим завгодно, але не поліпшенням цієї ситуації. Нам дуже потрібна якісна медицина. У нас вкрай погана первинна медицина, тобто профілактика не проводиться. На первинному рівні лікування, коли воно коштує ще не дуже дорого і небагато часу займає, і все можна вилікувати — воно неякісне, і люди не звикли звертатися. А коли людина потрапляє до вузькоспеціалізованої клініки в Києві чи, скажімо, в Луцьку, вона вже, зазвичай, в поганому стані. Якісна первинна медицина — це турбота регіонів. — Популярною є думка, що необхідно створити рівні умови життя по всій Україні. — Умови життя, скажімо, на Донеччині, ніколи не будуть такими, якими вони є на Волині. Це залежить від економічних, екологічних, одним словом, різних причин. Страшенно велика диференціація заробітної плати— перевищує 100 відсотків. Так не повинно бути. Такого нема ні в Болгарії, ні в Чехії. І така велика різниця в зарплаті по різних регіонах, а Волинь тут, здається, на передостанньому місці, ставить практично неподоланні перешкоди щодо забезпечення необхідних соціальних стандартів. Є дев’ять індикаторів, які визначають, наскільки добре забезпечується розвиток людини. На Волині, як і в інших західних регіонах, більш-менш сприятливий демографічний розвиток. Надзвичайно погана ситуація в цьому на сході і крайній півночі України — ми практично втрачаємо генофонд цих регіонів. Зате на Волині низький рівень ринку праці. Дуже погана ситуація із зайнятістю населення, особливо на півночі області, незадовільна структура зайнятості, високий рівень безробіття. Волинь в числі тих областей, де дуже високий рівень довготривалого безробіття, тобто безробіття понад рік. Матеріальне становище населення теж невисоке, порівняно, скажімо, з Донецькою чи Дніпропетровською областями , але ліпше, ніж в Рівненській, Житомирській чи Хмельницькій. Зате у вас доволі високий рівень освіченості населення, ліпший стан здоров’я порівняно зі сходом України, краще становище з соціальним середовищем, менше психічних розладів, одна з кращих екологічних ситуацій. До речі, ми помітили, що кращий стан соціального середовища, ліпша криміногенна ситуація саме в тих регіонах, в тому числі на Волині, де вища релігійність населення. Хотілося б, щоб регіональна влада більше дбала саме про фінансування людського розвитку, бо там, де дбають про людину, там і економіка розвиватиметься. — А що каже з цього приводу офіційна статистика? — А це абсолютно офіційна методика, затверджена президією Національної Академії наук. Держкомстат України вже офіційно чотири роки проводить розрахунки за цією методикою. Ми запропонували за цією методикою робити оцінку ефективності діяльності місцевої влади. Завданням місцевої влади повинно бути насамперед — забезпечення рівного доступу всім верствам населення до освіти, до охорони здоров’я, якісного житла, якісних продуктів харчування, забезпечення гідною працею, як цього вимагає Міжнародна організація праці. Бо інакше нас буде і менше, і жити будемо гірше.
