Днями в Любліні вірні римсько-католицького та греко-католицького костьолів молилися за польсько-українське примирення...
Анджей ВАВРИНЮК
Днями в Любліні вірні римсько-католицького та греко-католицького костьолів молилися за польсько-українське примирення. Урочистостям було надано виняткового характеру, а розпочали їх дві процесії, які рушили назустріч одна одній. В першій — із римсько-католицького костьолу — вірні йшли з копією образу Матері Божої Ченстоховської, у другій — із греко-католицької церкви — несли характерний для східної традиції вишитий рушник. Коли процесії зустрілися, відповідно до звичаю рушник було покладено на образ Матері Божої. Далі уже єдина процесія рушила до греко-католицької церкви Різдва Найсвятішої Діви Марії, де відбулося спільне богослужіння. Вірні обох храмів молилися біля іконостасу з іконами польських та українських святих, а між ними — й святого Максиміліана Колбе, замордованого в Освенцімі, блаженного Еміліана Ковча, святої Ядвіги, а також святої Ольги. У богослужінні взяли участь архієпископ Люблінський Болєслав Пилак, старійшина й зверхник греко-католицької церкви в Польщі архієпископ Ян Мартиняк. Звертаючись до вірних, архієпископ Мартиняк закликав до вибачення, «щоб засипати, як він сказав, рови ненависті, щоб народи польський і український могли зблизитися». Організатором спільних молитв був пробощ греко-католицької парафії у Любліні священик Стефан Батрух. На його думку, нині польсько-українські стосунки значно ліпші, ніж були ще недавно, але це покращення часто помітно лише у сфері офіційних контактів. Тим часом у Варшаві конференція Польського Єпископату обговорювала лист польських та українських священиків, який має бути актом взаємного прощення і примирення церков. Лист було виголошено у неділю, 19 червня, під час святої меси на площі Пілсудського у Варшаві. Він буде зачитаний також 26 червня у Львові та в українському святилищі в Журавиці. Митрополит Варшавсько-Празької дієцезії архієпископ Славой Лєшек Глудзь, співавтор листа, у виголошеній у Варшаві проповіді наголосив, що примирення між обома Церквами розпочалося ще у вісімдесяті роки. Зазначив також, що релігійний акт примирення двох церков — то також величезна заслуга Яна Павла ІІ і належить про це пам’ятати. У суботньо-недільних урочистостях у Варшаві взяли участь Єпископат Польщі, кардинали і єпископи з колишнього Радянського Союзу, а також із Данії й Іспанії, представники усіх польських дієцезій, а також численні представники громадськості польської столиці. Довідка: Греко-католицька парафія в Любліні налічує близько 300 вірних, переважно — студенти й докторанти з України. Донедавна парафіяльна громада не мала власної діючої церкви. Богослужіння проходили у костелі Святого Йосафата, що на вулиці Зеленій,3. Сподівання греко-католиків на власну святиню здійснилися разом із перенесенням до Музею Люблінського села церкви Різдва Найсвятішої Діви Марії із Тарношина. Церква ця була збудована в 1759 році у містечку Угринові біля Сокаля як парафіяльний греко-католицький храм святого Миколая Чудотворця. До 1947 року церква Різдва Найсвятішої Діви Марії в Тарношині служила місцевим греко-католикам, аж до їх виселення комуністичною владою. Потім перейшла у володіння римсько-католицької парафії в Тарношині. З 1947 по 1960 роки виконувала функції парафіяльного латинського костелу. У 1994 році церква перейшла до греко-католицької парафії в Любліні й перенесена з метою реконструкції для культового й музейного використання. У 1997—1998 роках виконано архітектурний монтаж споруди. Нині тривають роботи з декорування інтер’єру відповідно до мистецьких та канонічних вимог.n Переклад з польської Валентини ХМЕЛЬОВСЬКОЇ.
