Свято-Успенський кафедральний собор – пам’ятка сакральної архітектури XII століття. Збудований за часів волинського князя Мстислава ІІ Ізяславича у 1160 році.
Чи можливо виселити із найстарішого собору Волині «московську церкву»?
Попри остаточне рішення Касаційного суду про повернення державі Успенського собору у Володимирі, громада упц мп продовжує триматися за храм, подавати численні апеляції і затягувати справу
Так, 7 серпня Північний апеляційний господарський суд у Києві розглянув апеляційну скаргу релігійної громади упц мп на рішення суду першої інстанції (було не в користь релігійної громади) щодо заборони державі, в особі
Волинської обласної військової адміністрації, вчиняти будь-які дії з Успенським собором – пам’яткою національного значення. Тобто, фактично виселяти їх чи щось робити з майном.
Як зазначає інтернет-видання «Буг», суд відвідала громадськість, представники медіа, а також депутат Волинської обласної ради Андрій Бокоч.
Розглянувши справу, суд постановив залишити рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу релігійної громади залишити без задоволення.
Відео – інтернет-видання «БУГ»:
То упц мп – не «упц мп»?
Засідання розпочалося зі спроби представників апелянта (громади упц мп) обмежити його для преси. У його роботі взяли участь журналісти «5-го каналу», які подали клопотання. Та юрист апелянта Микола Чекман зауважив, що у клопотанні «5-го каналу» неправильно вказано назву громади – написано «упц мп», а не просто «упц».
– Такої особи не існує, – заявив адвокат позивача Микола Чекман. – Просимо відмовити в зйомці.
Представник відповідача, адвокат ВОДА Олександр Гаргола, навпаки, підтримав відкритість процесу. Суд, порадившись, залишив клопотання журналістів без задоволення, але визнав, що засідання є відкритим, тому зйомка дозволена.
«Це не майно, це – користування»: юридичні кульбіти
Далі – по суті. Адвокат Чекман озвучив суть справи: мовляв, громада має майнові права на собор, бо володіє й користується ним, а, отже, має право вимагати судового захисту. Він посилався на судову практику, аргументував, що державна реєстрація не дорівнює набуттю права власності.
Захисник інтересів Волинської ОДА адвокат Гаргола спокійно, але впевнено спростовував доводи. Він нагадав, що державна власність на об’єкт вже підтверджена всіма інстанціями, а Касаційний господарський суд у складі Верховного суду остаточно визнав право держави. Жодних дій щодо об’єкта, які могли б зашкодити громаді, не здійснюється. Ба більше – зараз громада фактично користується собором.
У зйомці засідання «5 каналу» суд відмовив.
Він також наголосив, що мова йде про пам’ятку національного значення, яка розташована на території державного заповідника «Стародавній Володимир», а, отже, будь-які дії – навіть суто юридичні – мають узгоджуватися з Міністерством культури.
Вердикт: апеляцію – відхилити
Колегія суддів залишила апеляційну скаргу без задоволення. Ухвалу Господарського суду міста Києва про відмову в забезпеченні позову – залишено без змін. Тобто, державі не заборонено здійснювати реєстраційні дії, а громада упц мп не довела, що її права реально порушуються.
Справу можна буде оскаржити у Касаційному господарському суді. Але і ця нова спроба, якщо буде, виглядає як черговий етап затягування.
Хто кого випробовує на міцність?
Замість того, щоб виконати рішення Касації від 8 липня і звільнити храм, що належить державі, громада упц мп влаштовує юридичні багатоборства. Нові справи, нові позови, старі вимоги…
Поки держава обережно «спостерігає» за ситуацією, московська церква не просто ігнорує закон, а відкрито користується державною пам’яткою архітектури – попри судове рішення.
Як гадаєте: довго тягнулася б ця тяганина, якби така ситуація повторилася в росії чи на тимчасово окупованих територіях із приводу виселення з приміщення представників ПЦУ? Запитання – риторичне.
Ігор БУГ.
Читайте також: «На Волині місто назавжди попрощалося з «українським Фаберже» (Фото)».
