Хто поцілував листоношу Сергія? Баба Стефанія розпочинає власне розслідування на вулиці Шевченка.
Про погоду на Волині і «Операцію «Ультрафіолет» по-луцьки»
Сьогодні, 19 листопада, вдень у в Луцьку та по області, очікуються пориви південно-західного вітру 15-20 м/с. Рівень небезпечності I, жовтий
Про це попереджають наші синоптики.
Детальніший прогноз за даними метеорологічних сервісів для Луцька та області:
Четвер, 19 листопада. Вдень температура повітря становитиме +11…+12 °C, уночі знизиться до +6…+7 °C. Очікується мінлива хмарність переважно без опадів із помірним південно-західним вітром.
П'ятниця, 20 листопада. Вдень стовпчики термометрів покажуть +9…+10 °C, а вночі похолодає до +4…+6 °C. Синоптики прогнозують хмарну погоду з невеликим дощем (ймовірність опадів близько 65%) та західним вітром.
З суботи, 21 листопада, на Волині очікується суттєве похолодання до +4 °C вдень і близько +1 °C вночі, інформує Волинський обласний гідрометеоцентр.
З суботи, 21 листопада, на Волині очікується суттєве похолодання до +4 °C вдень і близько +1 °C вночі.
Графік прогнозу погоди від Українського гідромтеоцентру:
А що нам віщує Sinoptik.ua?
За останні 130 років 19 листопада у Луцьку були зафіксовані такі температурні піки:
● максимальний: +15°C (2002);
● мінімальний: -6°C (2022).
Усміхніться!
«Операція «Ультрафіолет» по-луцьки»
На луцькому Красному, де старі одноповерхові будиночки сусідять із сучасними котеджами, передплатна кампанія йшла зі скрипом. План горів, а 80-річна баба Стефанія з вулиці Шевченка тримала оборону міцніше за вежу Любарта
– Сергійку, дитино, – казала вона листоноші через хвіртку, спираючись на палицю. – «Волинь» я випишу, бо треба знати, що в області і місті робиться, хто з політиків свариться і що там знову вичворили Баба Параска і баба Палажка зі своїми дідами... А оті ваші новинки про кохання мені ні до чого! Я своє відкохала ще тоді, як по Ковельській вози їздили.
Засмучений Сергій повернувся у перше поштове відділення, скинув важку сумку і важко зітхнув. За стійкою, попиваючи чай з шипшини, сиділа операторка Рита Володимирівна – жінка з величезним досвідом, стратегічним мисленням і сумочкою, в якій можна було знайти все: від клейкої стрічки до торішнього календаря.
– Не бере? – співчутливо запитала Рита Володимирівна, поправляючи окуляри.
– Ні в яку! Каже, що романтика їй уже не по віку. А мені до плану якраз однієї передплати на «Так ніхто не кохав» не вистачає!
– Ех, молодь... Немає у вас комерційної жилки, – хитро примружилася операторка і почала порпатися у своїй бездонній сумочці. За хвилину вона дістала на світ Божий маленький пластмасовий футляр із золотистим драконом. – Тримай. Це – секретна зброя.
Сергій з підозрою подивився на знахідку.
– Рито Володимирівно, це ж помада. Ще й китайська. І колір... Господи, вона ж фіолетова, як баклажан після заморозків! Нащо вона мені?
– Слухай сюди, – зашепотіла Рита Володимирівна, нахилившись через прилавок. – Баба Стефанія – жінка сувора, але в душі – справжня детективка. Намастиш губи так, ніби щойно цілувався, але не скажеш із ким. А далі – справа техніки. Іди, випробуй!
За п'ятнадцять хвилин Сергій знову стояв біля воріт баби Стефанії неподалік мосту через Стир. Вигляд він мав феєричний: сивочолий чуб стирчав набік, а губи виблискували таким насиченим ультрафіолетом, що сусідський рудий кіт на паркані забув нявкнути й пішов у двір думати про життя.
Баба Стефанія вийшла на ґанок, примружилася, підійшла ближче і раптом завмерла, втупившись у листоношу.
– Сергійку... – прошепотіла вона, забувши про палицю. – А що це в тебе на губах? Тобі ж наче й на городі ніде було ожину в листопаді знайти...
– Ой, бабо Стефаніє, не питайте! – драматично зітхнув Сергій, прикриваючи рота долонею, як вчила Рита Володимирівна. – Сам не знаю, як так вийшло. Зайшов тут неподалік одній вдовиці пенсію віддати, а там... ох, ну чисто як у книжках пишуть!
Очі в бабці загорілися таким вогнем, що можна було б запалити газову колонку без сірників.
– До вдовиці?! До якої?! До Клавдії з-за парку? Ні, в неї смаку нема, вона б такий колір не купила... Невже до тієї приїжджої з Набережної, що на білій «Шкоді» їздить?! – баба Стефанія аж присіла від нетерпіння. – Ану розказуй! Як воно було? Що казала?
Сергій загадково подивився в бік Ковельської, поправив ремінь сумки і тихо мовив:
– Не можу, бабо Стефаніє. Службова таємниця. Та й словами цього не передати. От у газеті «Так ніхто не кохав» на десятій сторінці якраз про такі пристрасті пишуть – один в один наша ситуація! Читаєш – і аж серце завмирає.
Баба Стефанія кинула швидкий погляд на фіолетові губи листоноші, потім на його товсту сумку, важко зітхнула і рішуче полізла в кишеню фартуха по гаманець.
– Пиши, іроде! – вигукнула вона, дістаючи гроші. – Пиши і «Волинь», і оте твоє «Кохання»! І щоб завтра зранку мені першій приніс! А про ту вдовицю я все одно до вечора вирахую – на всьому Красному фіолетова помада тільки в двох людей є, і одна з них – це я!
– Пиши, іроде! – вигукнула вона, дістаючи гроші. – Пиши і «Волинь», і оте твоє «Кохання»!
Коли Сергій повернувся на пошту з виконаним планом і квитанцією, Рита Володимирівна вже заварювала свіжий чай.
– Ну що, спрацювало? – усміхнулася вона, подаючи йому вологу серветку.
– На сто відсотків! Тільки тепер, Рито Володимирівно, мені на Красне хоч не виходь – баба Стефанія пішла розслідувати, хто власниця помади.
– Не хвилюйся, Сергійку, – спокійно відповіла операторка, ховаючи футляр назад у сумочку. – Завтра принесеш їй свіжий номер газети «Цікава читанка», вона зачитається і про все забуде. А помаду цю я ще в дев'яностих на Варшавському ринку купила – її навіть бензин не бере, не те що бабине розслідування!
Остап ЧЕРЕШНЯ.
Читайте також: Операція «Заморожена курка» на Ковельській і якою буде погода на Волині в ці дні.