«Якщо українці провалять мобілізацію до власного війська – вони служитимуть у ворожому»

Сергій МАРЧЕНКО, військовослужбовець ЗСУ, блогер, про атаку молодиків на ТЦК у Вінниці:

 «У кадрах коло Вінницького ТЦК немає нічого нового. Це все було вже. Донецька область, 2014-ий рік. Громадяни України зупиняють військову техніку ЗСУ. Зараз вони ходять в туалет у кульочки і п’ють воду з пляшок по 5 рублів за літр. Я не думаю, що навіть зараз більшість із них усвідомила, що гадити в кульочки – це прямий наслідок того, що свого часу вони зупинили українську армію. Бо хотіли «просто прєкратіть стрєлять». Вінниця теж може гадити в кульочки. Абсолютно легко. Достатньо просто припинити діяльність ТЦК і брати в армію тільки тих, хто хоче служити сам».

Валерій ЧАЛИЙ, експосол України в США, одразу був проти поїздки Зеленського на Аляску на зустріч Трампа та путіна:

 «По-перше, це була б допомога помилковому рішенню Дональда Трампа обрати місцем проведення зустрічі США, що виводить із міжнародної ізоляції й легалізує російського воєнного злочинця. По-друге, сідати за стіл, де вже пообідали двоє, якось не комільфо. По-третє, і головне – такий підхід до керівництва України – бути «на підтанцьовці» й «на підхваті» – абсолютно не відповідає тому рівню суб’єктності країни, який вибороли для дипломатії величезною ціною Сили оборони України.

І взагалі, зустріч у форматі Зеленський – Трамп – путін несе багато ризиків. Можуть розіграти в чотири руки...».

Андрій ІЛЛЄНКО, воїн ЗСУ, про те, як ставиться росія до українців на окупованих територіях:

 «Зараз масово почали з'являтися смертники (ті, кого кидають на штурм. – Ред.) з окупованої Херсонщини і Запоріжжя. Кому пощастило опинитися в полоні, розповідають: мобілізовані з окупованих територій – найнижча каста. За будь-який непослух – жорстоке побиття (до каліцтва) і відправка на яму. За відмову йти на штурм – смерть. Страчених та значну частину загиблих у штурмах заднім числом оформлюють як дезертирів.
Висновків не буде. З огляду на останні події в тилу кожен може зробити власні».

Петер ПАВЕЛ, президент Чехії, вважає, що Україні головне не відбити окуповані території, а зберегти державність:

 «Наразі Україна, за всієї підтримки Заходу, не в змозі звільнити окуповані території в короткі терміни без великих людських втрат. Ми хочемо, щоб вона вижила як незалежна суверенна країна. Якщо ціна її виживання полягає в тому, що частина території буде тимчасово окупована, то нехай так і буде. Ми ніколи юридично не визнаємо ці окуповані території російськими».

Олександр КОЧЕТКОВ, аналітик, вважає, що Україна йде до поразки у війні:

 «Не можна перемагати значно потужнішого ворога, воюючи без чіткої мети і з заплющеними очима, без випереджально продуманих дій. Тим більше, не можна перемагати, якщо для влади війна стала найкращим способом заробітку шалених грошей. Зараз ми рухаємося шляхом до поразки – втрати спочатку частини територій, а потім і всієї України. Я не перебільшую. Бо так само характеризують ситуацію, що склалася, мислячі люди всередині країни та за її межами».

Денис КАЗАНСЬКИЙ, журналіст, про те, як росія вирішує проблему відсутності води на окупованому Донбасі:

«Гауляйтер Макіївки радісно демонструє дві цистерни з водою, які надіслали із Ханти-Мансійська (відстань 3300 км). Всерйоз дякує благодєтєлям із Сибіру за таку допомогу. Ахахахахах. С..ка, таке нікому не снилося навіть у шизофренічних снах. 300-тисячне промислове місто молиться на «регіон шеф», який щедро надіслав дві водовозки. Не таке процвітання обіцяли Донецьку фанати «русского міра».

Геннадій ДРУЗЕНКО, волонтер, правник, про мобілізацію:

 «Фронтовики вимагають жорстких засобів поповнення війська. Головний аргумент: якщо українці провалять мобілізацію до власного війська – вони служитимуть у ворожому. І вони мають рацію. Опоненти мобілізації як правило наголошують на її соціальній несправедливості. Бо служба в армії досі по факту залишається обов’язком чесних та бідних. Першим наказує йти служити совість, другим – брак коштів, щоб відкупитися.
І це обов'язок держави – забезпечити поповнення війська, але не шляхом свавілля, закручування гайок та репресій, а відродивши/створивши мотивацію служити. Тут має бути й патріотичне виховання, і належне грошове заохочення, і престиж військової служби, і кар'єрні перспективи після неї…».

Ірина ВЕРЕЩУК, заступниця керівника Офісу Президента, не бачить жодних чинників, які би вказували на можливе близьке завершення війни:

 «Ми все одно досі не зовсім приймаємо, що ця війна – надовго. Ми все одно поводимося так, наче вона має скоро закінчитися: хтось прийде та закінчить її, або трапиться щось таке, через що війна візьме й закінчиться. Хоча ніхто й ніщо реально не вказує на близьке завершення війни. Таке заперечення реальності – небезпечне і зменшує наші шанси перемогти у затяжній війні на витривалість. А от, якщо ми прямо подивимося в очі реальності й налаштуємося на довгу війну, вона завершиться швидше та вигідніше для нас».