Курси НБУ $ 29.25 € 31.18
Юна волинська журналістка допомогла відбити у червоного півня сусідську хату

Акули пера вогню не бояться!

uzhgorod.net.ua

Юна волинська журналістка допомогла відбити у червоного півня сусідську хату

Пожежа трапилася цієї суботи, третього листопада, в Ратному

– Щось стріляє.

– Мамо, вам здалось. Ходіть вже в дім вечеряти. Кличте тата.

– Дівчата, звоніть в пожежну. В сусідів дім горить, – вбіг в будинок батько, взяв куртку і побіг на поміч.

– Дівчата, звоніть в пожежну. В сусідів дім горить, – вбіг в будинок батько, взяв куртку і побіг на поміч.

Таки стріляло, не здалось. У тихий суботній вечір, коли всі уже втомлені після робочого дня йшли по домівках відпочивати, спокій порушила біда. 

Ми вибігли на вулицю і від побаченого прохололо все в середині. Палає, палає страшним вогнем, покрівля стріляє від великої температури настільки, що уламки долітають аж в наш двір. Сусідів немає вдома, а вогонь дужчає і дужчає. Чути як кричать люди. Раптом я почула мамин голос: «Саша, не підходь – ще, не дай Бог, обвалиться».

Паніка, чувся дитячий плач і всі якось кричали, чутно було: «Відійди! Не підходьте! Несіть відра! Тягніть шланг! Знайдіть лічильник! Відключіть електрику!».

«Головне опанувати себе. Олю, визивай пожежну допомогу», – подумала я.

«Головне опанувати себе. Олю, визивай пожежну допомогу», – подумала я.

Хоч руки тремтіли шалено, та я швидко набираю 101 і чути лиш гудки. Не підіймають! Дідько! Ще раз! І знову нічого! Втретє – вибило! А вогонь за той час неначе поїдає дах будівлі. Чутно в натовпі: «Боже, так горить і так стріляє, що може передатись і на сусідні будинки». І в цей момент, я згадую, що в мами є  мобільний номер до диспечера пожежної частини. Чую в слухавці:

– Привіт.

– Горить будинок біля нас.

– Вже виїжджають, – сполохано сказала тітка Людмила і кинула слухавку.

Пожежні рятувальники приїхали швидко після цього дзвінка. Гасять. Вогонь вщухає. Через певний час залишився лиш запах диму повсюди і обгорівший дах. Сказали, що найімовірніше причиною цієї ситуації стало коротке замикання. Добре, що не застало вночі, коли всі  спали. Тоді б могли бути значно гірші наслідки, бо ж ніхто й не побачив би.

Змучені, пропахлі всі димом та замурзані в попил ми прийшли додому.

Змучені, пропахлі всі димом та замурзані в попил ми прийшли додому. Від побаченого і не хотілось говорити.

Власники того будинку приїхали вже після пожежі. Шоковані та в розпачі вони просто не вірили побаченому.  «Дякую, що ви всі разом не дали повністю знищити вогню наш будинок», – зі сльозами на очах сказала власниця.

Ми не знаємо коли людину може застати біда, та важливо не бути байдужими і допомагати один одному, адже це життя і хто його знає як воно повернеться завтра.

Ольга ДЕНИСЮК.

Telegram Channel