ТАКЕ ЖИТТЯ: гірке прощання з Україною стало ще гіркішим
Завітавши у травні до нашого власкора в Горохові Петра Боярчука з коротким візитом, громадяни Литви, колишні політрепресанти Галина та Зігмас Ендрюкайтіси пообіцяли у червні заїхати знову...
Завітавши у травні до нашого власкора в Горохові Петра Боярчука з коротким візитом, громадяни Литви, колишні політрепресанти Галина та Зігмас Ендрюкайтіси пообіцяли у червні заїхати знову.
Наразі ж — помандрували дорогими для них місцями, бо Галина — волинянка, а Зігмас після виходу з гулагівських таборів працював на Донбасі. Та очікуваний візит у червні не відбувся. У Почаєві Зігмасові раптом стало зле, він утратив свідомість, упав і одержав сильний струс мозку. “В Україну,— написала пані Галина,— ми їхали, щоб усіх відвідати і попрощатися, бо вже літа такі, що важко сподіватися на нові поїздки. А тут таке трапилось... Погано, що в Тернополі, де Зігмаса лікували, мені забули дати навіть виписку з історії його хвороби. Зате заввідділенням не забув при обході доповісти головлікарю про прибалта, якого з Почаєва доставлено в Тернопіль санітарним вертольотом, хоч насправді везли нас цілу годину “швидкою”. Та ще й сказав, щоб повідомили про той вертоліт посольство”. Неправда зробила гірке прощання з Україною ще гіркішим.
