ГЕНДЛЯРІ ВІД ІМЕНІ ДЕРЖАВИ

Чиновники продали незавершене будівництво за ціною, яка є вдесятеро меншою від його реальної вартості.

Ярослав ГАВРИЛЮК

Великі промислові об’єкти, заводи та фабрики завжди були ласими “шматками” для людей дуже багатих, амбіційних, у яких апетит такий, що вони готові “проковтнути” все, що бачать, разом із потрохами і невдачливими, невибагливими продавцями. Останні просто плазують перед вельможними покупцями державного майна, виставляючи на аукціонах (якщо їх так можна назвати), як правило, занижені ціни. Для чого це робиться, пояснювати, мабуть, не варто. І за прикладами далеко ходити теж не треба. А купівля за безцінь вітчизняними олігархами “Криворіжсталі” наочно показує, наскільки глибоко вразила державну владу корупція та рівень нахабства тих, хто покликаний продавати від імені держави її ж майно. У Ковелі, на жаль, є свій яскравий приклад цього.
У 1990 році у місті залізничників на вулиці Заводській було розпочато спорудження 144-квартирного кооперативного житлового будинку. Замовником його виступило тоді ще виробниче об’єднання “Ковельсільмаш”, а підрядником – будівельне управління “Ковельпромбуд”. Наступного року об’єднання перетворилося на акціонерне товариство, але й надалі продовжувало виконувати функції замовника та фінансувати будівництво. Ще через кілька років виникла така фінансова скрута, що об’єкт тимчасово “заморозили”.
Всі проектні та будівельно-монтажні роботи обліковувались на балансах “Ковельсільмашу”. В результаті проведеної індексації і перерахунку в гривні вартість незавершеного будівництва була визначена в сумі 989 тисяч гривень. Відповідно до аудиторського висновку, який здійснював незалежний аудитор фірми “Аудит-ФАГ”, частка в ньому акціонерного товариства становила майже 73 відсотки, житлово-будівельного кооперативу “Вересневий” – 26,7 відсотка. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Волинській області чомусь віднесло частку “Ковельсільмашу” до державної власності і виставило довгобуд на аукціон. Причому виставило за просто “смішною” початковою ціною – 250 тисяч гривень. Трохи згодом, на суді, представник цього відділення Олександр Повх мовив, що таку ціну визначили із врахуванням акта оцінки вартості об’єкта та фактичного стану будівлі.
У зв’язку з тим, що аукціон двічі не відбувся, регіональне відділення прийняло рішення провести повторний продаж незавершеного будівництва за зниженою аж до 100 тисяч гривень ціною. На таку мізерну ціну не забарився й покупець. Ним стало товариство з обмеженою відповідальністю “Завод будівельних конструкцій”, що знаходиться у Луцьку. Заступник начальника регіонального відділення Василь Крутій підписав із представником цього підприємства Сергієм Хаблаком договір купівлі-продажу, посвідчивши його у приватного нотаріуса Ковельського нотаріального округу Наталії Заліської. Об’єкт, якого оцінили майже в один мільйон гривень, державні мужі зуміли продати за вдесятеро меншою ціною, причому без дозволу співвласників та без участі останніх в аукціоні.
За словами начальника юридичного відділу “Ковельсільмашу” Ярослава Ярмолюка, враховуючи реальну вартість незавершеного будівництва та чималу в ньому частку машинобудівного підприємства, регіональне відділення Фонду державного майна України повинно було відшкодувати останньому небагато-немало – 721 тисячу гривень. Проте, коштів надійшло лише 33 тисячі гривень. ВАТ “Ковельсільмаш” звернувся до суду, аби стягнути з Фонду держмайна та управління державного казначейства у Волинській області 688 тисяч гривень.
Відповідачі, звичайно ж, позов не визнали. Представник фонду Олександр Повх послався на статтю 9 Закону України “Про особливості приватизації об’єктів незавершеного будівництва”, сказавши, що вартість об’єкта для продажу на аукціоні визначається на підставі даних балансу без урахування суми індексації, обчисленої за індексами Державного комітету статистики України. Все це так, але тут є один суттєвий нюанс. Олександр Максимович, мабуть, забув про те, що фонд продав майно, яке перебувало у спільній, а не державній власності.
Незважаючи на беззаперечні докази, перший заступник голови господарського суду Волинської області Валентина Пахолюк, яка слухала дану справу, відмовила “Ковельсільмашу” в позові. Суд повністю відмовив у стягненні збитків, навіть не врахував ту обставину, що відповідач фактично частково визнав суму боргу в розмірі майже 25 тисяч гривень. На думку Ярослава Ярмолюка, суддя Валентина Пахолюк необгрунтовано прийшла до висновку, що об’єкт незавершеного будівництва перебував у державній власності, а тому регіональне відділення Фонду державного майна України, на її думку, на законних підставах здійснило його продаж. Зрештою, на судовому засіданні Олександр Повх не заперечував висновку незалежного аудитора про те, що об’єкт знаходився у спільній власності машинобудівного підприємства та кооперативу, які в будівництво вкладали реальні кошти.
Цивільне законодавство не встановлює переліку підстав виникнення спільної власності. Єдиною вимогою є відсутність законодавчих заборон щодо її виникнення. Цю норму закону Валентина Пахолюк чомусь не взяла до уваги. Співвласник має право вимагати усунення будь-яких порушень права власності та відшкодування завданих цим збитків. Реальна ж вартість об’єкта незавершеного будівництва вказана в аудиторському висновку і становить майже один мільйон гривень. А відповідно до чинного законодавства державні органи несуть майнову відповідальність в повному обсязі за шкоду, заподіяну своїми неправомірними діями власнику майна.
“Ковельсільмаш” оскаржив сумнівний судовий “вердикт”. У червні цього року колегія Львівського апеляційного господарського суду виправила помилку Валентини Пахолюк і стягнула з державного бюджету на користь машинобудівного підприємства майже 25 тисяч гривень, частково задовольнивши його апеляційну скаргу. А чи дійде правосуддя до конкретних винуватців цієї протизаконної оборудки, на якій хтось добре «нагрів» руки?