Історія 16+ : Над прірвою
Ти рідкісний, ти з чужої реальності. Бездоганний і вишуканий. Загарбник моїх бажань. І пахнеш ти чужою реальністю. У тому запаху — впевненість, влада, небезпека і заборона. Та щось — від забутих чи загублених мрій
Цей запах збиває мене з ніг. Мені хочеться потертися об тебе, як кішка, привласнити трохи твого аромату і лишити на тобі свій. Дивне якесь бажання.
…Є ще дивніші.
Але ти — чужий.
Коли я випадково ловлю твій погляд, розумію, що бачиш мене наскрізь. І мені стає так незатишно, ніби я стою над прірвою і сильний вітер моїх же бажань зриває мій одяг. Я боюся тебе. Забороняю собі тебе і уникаю…
Так буває, коли в мені перемагає здоровий глузд.
Та іноді, коли я відпускаю бажання на волю, приходить розуміння, що ніколи й нікому я ще не віддавалася так, як хочу віддаватися тобі…
Коли бачу тебе, в мені прокидається щось тваринне…
Позначай мене тавром своїх поцілунків…
Я хочу мати тебе — всього. У собі. Хочу цілувати тебе, відчуваючи смак твоєї шкіри. Хочу кусати, лишаючи на тобі сліди, щоб ти ще довго пам’ятав — я є.
І ти лишай свої сліди на мені. Позначай мене тавром своїх поцілунків…Ти маєш бути — мій і в мені.
Потребую тебе. Будь в мені — глибоко. Сильними поштовхами — всюди, куди схочеш увійти. Я приймаю тебе — владного і вимогливого. Відчуваю тебе кожним міліметром, обхоплюю тебе міцно й піддаюся силі твоїх бажань.
Ти мій завойовник. У гри — твої правила. Вибирай свій ритм. Тримай мене й підлаштовуй. Насаджуй на себе, наповнюй собою. Лиш коли ти в мені — я справжня.
Коли ти в мені — я стогну й кричу від насолоди… Прошу тебе — бути. Поглинаю тебе і захоплюю. Й не існує нічого, крім ритму твоєї присутності. У мені…
Я дозволяю тобі порушити всі кордони й табу. Хоч ти й не питаєш дозволу. Для тебе нема заборонених зон. Зливайся зі мною, стирай мої межі.
Даруй мені вибух своїх насолод.
Виливайся — до краплі. На мої груди чи на обличчя — щоб я могла бачити… Я хочу це бачити. Й вибухати разом із тобою, відчуваючи, зараз — твоя…
Згодом у мені знов перемагатиме здоровий глузд. До наступного божевільного разу.
…Так. У тебе свій вітер і своя прірва… Добре, що ми стоїмо по різні її сторони. Це все, що є між нами. Це — і пристрасть.
Нічого не хочу міняти. Коли стоїш над прірвою, безглуздо робити крок уперед. Бо небезпечно. А назад не ступаю, бо втрачу насолоду, яку дає передчуття того, що сталося б, якщо необережно зробити крок за край…
Коли ти не в мені — я лиш милуюся тобою зі свого краю.
Це моя нова гра — стояти з тобою над прірвою…
Ші МУР.
