На яких засадах мають будуватися стосунки в цьому трикутнику?..
На яких засадах мають будуватися стосунки в цьому трикутнику?
Олександр ПИРОЖИК
Це питання широко обговорювалися під час семінару «Верховна Рада й українська журналістика в контексті інтересів суспільства», що відбувався у столичному санаторії «Пуща Озерна».
ВИКОНУВАТИ ФУНКЦІЮ ОПОЗИЦІЇ — Тепер, коли в Україні немає потужної опозиції, цю роль і функцію має виконувати преса, радіо і телебачення, — такою тезою розпочав свій виступ на семінарі голова Верховної Ради України Володимир Литвин. — У нас сьогодні спостерігається дефіцит правди, об’єктивності. Навчитися говорити правду — не так легко, бо всі ми виховані в умовах подвійної моралі. Цей тягар дає про себе знати й досі... На думку пана Литвина, темники в Україні по суті залишаються. — Мені здається, змінилися лише політики. Пропорції у висвітленні влади і опозиції практично збереглися. Складається враження, що присутній якийсь вказівний перст. Одні й ті ж сюжети, акценти, слова... — В діях високих і навіть дуже високих чиновників надто багато романтизму, — вважає голова Держтелерадіо України Іван Чиж. — Цей романтизм заважає, не дозволяє стати на грішну землю. Відчувається якась ейфорія в коментарях, висловах... На мою думку, реальною оцінкою свободи слова є не обмежена чиєюсь злою чи доброю волею можливість опозиції бути представленою в ЗМІ. Опозиція — лакмусовий папірець демократії, і вона обов’язково має бути представлена. Треба вибудувати механізм, у який спосіб забезпечити цю суспільну потребу... Ці коментарі сказані в різні дні семінару, однак вони засвідчують, що в стосунках влади, опозиції та ЗМІ у нас далеко не все в порядку.
«ТЕЛЕВИКЛИКИ» НА ДОПИТИ І ПРЕЗУМПЦІЯ НЕВИННОСТІ На думку спікера, причина негараздів у нашому суспільстві — в тому, що після «помаранчевої революції» в країні немає чіткої стратегії, єдиного плану розвитку, які б поділяла абсолютна більшість громадян. — Ми сьогодні живемо рефлексами. Тобто, реагуємо на події, які відбуваються. Кожен намагається піддати ревізії те, що було, і окреслити своє бачення розвитку. Не задумуючись, наскільки це вписується в загальну потребу розвитку України. Ми живемо від досягнутого, а треба навчитися працювати на виріст, забезпечити передбачуваність розвитку, консолідацію і стабільність, акцентувати увагу на тому, що об’єднує Україну. Переможці мають зробити крок назустріч переможеним і дати їм шанс усвідомити себе в нових реаліях. Не налякати, примусити, а привернути, переконати власною дією. Не можна будувати майбутнє, весь час воюючи з минулим... На думку екс-Генпрокурора України Михайла Потебенька, така війна вже оголошена. Він піддав різкій критиці новітні методи роботи правоохоронних органів, зокрема наголосив на неприпустимості викликів свідків на допити через телебачення. На його думку, має зберігатися закрита форма викликів — як атрибут презумпції невинності. Відкрита форма викликів створює психоз і провокує неадекватні дії свідка, аж до його самогубства. За подібні речі винні мають нести відповідальність, — переконаний Потебенько. Частина вини за це лягає і на журналістів, які підіграють новій владі, потураючи далеко не найкращим методам її роботи, цим самим заохочуючи до крайнощів. У стосунках із владою журналісти мають встановити для себе внутрішню межу, через яку не можна переступати. Бо одна річ повідомити, що людина викликається як свідок по справі, і зовсім інша — для дачі пояснень за статтями, які їй інкримінуються.
МАЙОРА МЕЛЬНИЧЕНКА “ВКЛЮЧАТЬ” ДО ПАРЛАМЕНТУ? Курйозні випадки у стосунках влади, опозиції та ЗМІ навела заступник міністра юстиції Валерія Лутковська, котра представляє Україну в Європейському Суді з прав людини. Серед іншого розповіла про позов Миколи Мельниченка на дії Центральної виборчої комісії, яка відмовила йому в реєстрації у списку блоку Олександра Мороза на парламентських виборах 2002 року. Європейський Суд визнав, що права громадянина Мельниченка в цьому випадку були порушені і виніс рішення про його включення до списку блоку. Склалася парадоксальна ситуація: оскільки майор Мельниченко мав прохідне місце в списку, тепер у нього є всі підстави вимагати, щоб йому видали депутатський мандат. Процес поновлення порушених прав заявника, стверджує Валерія Лутковська, у цьому випадку неординарний, як і сам випадок. Після того, як ЦВК відмовила Мельниченку в реєстрації, це рішення було підкріплене Верховним Судом України. ЦВК не може відмінити рішення Верховного Суду, тому потрібно, щоб його судді спершу самі скасували власну ухвалу, а потім дали рекомендації ЦВК, як їй діяти далі. І дійсно, як? Визнати майора Мельниченка 451-им депутатом? Чи сподіватися, що хтось із «морозівців» пожертвує власним мандатом?
ЧИ ПОТРІБНІ ВИДАННЯ ОБЛДЕРЖАДМІНІСТРАЦІЙ? Про те, що в регіонах є намагання нової влади керувати ЗМІ, посадити на посади керівників угодних людей, говорив голова Держтелерадіо України Іван Чиж. Він закликав колег навчити владу чітко дотримуватися закону, який регламентує висвітлення діяльності державної влади та органів місцевого самоврядування засобами масової інформації, тобто змусити владу укладати зі ЗМІ угоди про інформаційні послуги і їх виконувати. — Треба навчити нову владу платити за інформаційну послугу, застосовувати механізм подачі замовлення та його оплати. На висвітлення діяльності органів влади у бюджетах всіх рівнів мають бути закладені компенсаційні кошти. Влада повинна замовляти обсяги робіт, на які ЗМІ надаються відповідні послуги згідно з розцінками. В іншій частині преса має бути абсолютно вільною, мати право кваліфіковано коментувати все, що відбувається навколо, у т. ч. й у владних коридорах... З тим, що нову владу треба навчити поважати ЗМІ, згоден і голова Національної Спілки журналістів України Ігор Лубченко. Він, для прикладу, проти створення окремих видань обласних державних адміністрацій. «Це йде врозріз із загальними тенденціями. Газети облдержадміністрації не повинно бути», — стверджує він. Критично ставиться голова НСЖУ й до можливого перетворення «районок» на корпункти таких видань у ході роздержавлення ЗМІ. Замість соціальних гарантій журналістам це створить низку додаткових проблем. На подібне можна йти лише, коли ініціатива йтиме знизу, тобто колективи «районок» самі будуть готові до такого варіанту. «З цього треба починати, і в жодному разі не робити таке реформування зверху, з області», — переконаний Ігор Лубченко.
ЧЕТВЕРТА ВЛАДА — НЕ СЛУЖНИЦЯ ПЕРШОЇ — Коли мені задають запитання про «нову владу» і «старий парламент», для мене це звучить принаймні дивно, — зізнався журналістам Володимир Литвин. — Бо, за винятком двох міністрів (оборони та ПЕК), усі решта — депутати Верховної Ради. Про яку нову владу і старий парламент може йти мова? Давайте об’єктивно дивитися на те, що відбувається в країні. Проаналізуйте владу, чи розділена вона з бізнесом? Люди в багатьох випадках пішли з бізнесу і розглядають нові посади як продовження свого бізнесу. Хіба нормально те, як вирішує проблему підведення газу один із голів райдержадміністрації в Одеській області? Ви, каже, напишіть заповіт, що ваша хата відійде до держави, тоді ми вам підведемо газ. Хіба про такі речі преса має мовчати? На думку пана Литвина, «четвертій владі», яка з честю відіграла свою історичну роль у здійсненні революції на Майдані, слід уже відмовитися від «помаранчевих словесів». У нас має бути один колір — колір державного прапора. Ми мусимо це зробити — заради того, щоб у нас реалізувався принцип: «четверта влада» — не служниця першої, а повноцінна влада, з якою мають рахуватися всі інші. І влада ця покликана бути у вічній опозиції до інших влад, якими б безгрішними вони не були. Якщо хтось цього не розуміє, наше найперше завдання — допомогти їм це усвідомити.
