Чимало водних плес Волині перебуває нині у довготерміновій оренді. Здавалося б, що в цьому може бути поганого, адже водойма має свого господаря, який дбає про її належний стан, займається риборозведенням...
Чимало водних плес Волині перебуває нині у довготерміновій оренді. Здавалося б, що в цьому може бути поганого, адже водойма має свого господаря, який дбає про її належний стан, займається риборозведенням.
На таких орендованих ставках, звісно, за відповідну плату (квиток у середньому коштує 10 гривень), можуть посидіти з вудочками рибалки, відпочити. Однак досить часто оформлення оренди суттєво не впливає на долю водойми, бо орендатори не завжди мають достатньо коштів, а головне бажання, щоб довести справу до пуття: оформити усі необхідні документи, очистити плесо, закупити мальків риби, корми для неї, забезпечити охорону ставка і таке інше. Тому така оренда частенько викликає невдоволення у місцевих жителів, а іноді спричиняє і затяжні конфлікти.
Олена ДУДКЕВИЧ
ЧОМУ СКАРЖАТЬСЯ ЖИТЕЛІ САДОВА На адресу редакції “Волині” надійшов лист за підписами жителів села Садів Луцького району, в якому вони розповіли про конфлікт, що триває уже понад два роки між ними та жителем села Горзвин Василем Королюком — орендатором ставка, який розташований на території сусідньої Білостоцької сільської ради. Річ у тому, що частина мешканців Садова свою худобу випасала на прибережній території річки Чорногузки. Колись це було звичайнісіньке болото, яке у середині сімдесятих років осушили. Був час, коли місцеве сільгосппідприємство навіть ріпак вирощувало на цій території. А згодом тут люди почали заготовляти сіно і пасти корів, хоч у документах сільської ради ця земля дотепер числиться як болото. Коли у сільськогосподарському кооперативі проходило розпаювання земель, автоматично виникло і питання пасовищ. Оскільки на території Садівської сільської ради не було землі, яку б можна було відвести під пасовища, людям запропонували віддати по кілька соток зі своїх паїв. Але на таку пропозицію ніхто із селян не пристав, хоч проблема з випасом худоби гостро стоїть і по цей день. Два роки тому житель села Горзвин Василь Королюк вирішив взяти в оренду ставок, територія якого межує із землею Садівської сільської ради. Щоб наповнити плесо водою, він перекрив русло річки Чорногузки. Унаслідок підняття рівня води прибережна територія, на якій садівці випасали свою худобу, була підтоплена і почала перетворюватись на болото. Ось тоді й почали вимагати жителі Садова від орендатора Королюка, щоб він зменшив рівень води. Приїжджали до нього і зі своїм сільським головою, запрошували його на сесію сільської ради, на якій депутати ревно захищали своїх односельчан, звертались до різних контролюючих органів і самі приходили на перемовини, але конфлікт так і не вдалося вичерпати.
ЧИ Є ШЛЯХИ РОЗВ’ЯЗАННЯ КОНФЛІКТУ? На думку садівського сільського голови Івана Шендюха, проблема із тим ставком виникла тому, що від самого початку не було продумано, як правильно створити штучну водойму. Побудувати дамбу – легше всього. Але ж треба передбачати ще й те, як і куди піде вода, які наслідки будуть після цього. Може, варто було б спершу подбати про ложе ставка, обкопати його, зробити обвідні канали. Бо сьогодні той ставок і на ставок не схожий: тільки біля самої дамби є трохи чистого плеса, а далі – трава росте. — Щоб довести до толку цю водойму, потрібні великі кошти. А так я перспективи не бачу, — прийшов до висновку Іван Шендюх. Хоч причина конфлікту, за словами сільського голови, криється не лише у нездалій оренді ставка. Справа в тому, що раніше, коли ще існував колгосп “Білостік”, господарство теж утримувало цей ставок. І тоді вода підтоплювала так зване пасовище, але люди мовчали, бо до ставка і до риби доступ мали. А тепер, коли ця водойма стала приватною, когось це перестало влаштовувати. Приїжджала перевіряти, як господарює на своєму ставку Василь Королюк, екологічна інспекція. За словами державного інспектора екологічної інспекції у Луцькому районі Олександра Мандзирохи, спеціальне водокористування, яке застосовується у даному випадку для поліпшення якості води і оптимізації умов риборозведення, потребує дозволу. Цей дозвіл передбачає ряд необхідних правових документів: регламент спуску та наповнення водойми, проект нормативів гранично допустимих скидів та інше. Такий дозвіл у пана Королюка якраз і відсутній, тому й водокористування, яке він здійснював, можна назвати самовільним. Через порушення, яке виявила екологічна служба, на орендатора ставка було накладено штраф (51 гривню) та внесено припис про приведення водойми до того стану, який обумовлений у проекті відведення водойми. Але, виявляється, що штрафи сьогодні – не ефективний метод впливу, бо Василь Королюк досі так і не подбав про виготовлення необхідної документації. Його пасивність певною мірою можна зрозуміти, адже виготовлення дозволу та інших необхідних доментів обійдеться йому у кругленьку суму – в межах п’яти тисяч гривень. То скільки штрафів можна заплатити по 51 гривні?! Представники контролюючих органів переконують, що штрафи не можуть накладатись до безкінечності, що при небажанні виготовляти документи орендатора просто позбавлять права на оренду водного плеса. Але проблему з підтопленим пасовищем у Садові, на жаль, навряд чи вдасться вирішити навіть тоді, коли Василь Королюк виготовить усю необхідну документацію. На думку проектанта-гідротехніка В’ячеслава Кобця, який теж детально вивчав це питання, спуск води у ставку на сорок сантиметрів, про що просять селяни, вже не осушить болото. Канали, які були прокопані на цій території під час меліорації, позамулювались і не зможуть зібрати воду. Олександр Мандзироха ж додав, що прибережна територія річки Чорногузки незабаром має відійти до гідрологічного заказника, на що вже є дозвіл сесії Садівської сільської ради, тож випасати тут худобу у будь-якому випадку селяни не зможуть. Виникає логічне запитання до депутатів сільської ради, які активно голосують і за осушення болота, і за відведення його під гідрологічний заказник: що ж має бути на березі Чорногузки – пасовище чи заказник?
