Назвав сина на честь загиблого у ДАПі побратима - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 27.70 € 31.49
Назвав сина на честь загиблого у ДАПі побратима

На війну Віталій пішов добровільно й двічі був у Донецькому аеропорту – у жовтні та листопаді 2014-го.

"Повернись живим"

Назвав сина на честь загиблого у ДАПі побратима

Він один з тих, кого називають «кіборгами». На війну Віталій Горкун пішов добровільно й двічі був у Донецькому аеропорту. У жовтні-листопаді 2014 року бойовики впритул підходили до українських захисників, били по ним з танків «Градів»

Про це йдеться на сторінці благодійного фонду "Повернись живим". «Свого сина я назвав Богданом, на честь одного з хлопців, загиблих у Донецькому аеропорту. Богдан Здебській, він був з села Розвадів Львівської області. Молодий хлопець, у 22 роки загинув. Коли дивишся на таку молодь, думаєш, що саме такі мають будувати країну після війни. Але, на жаль, Бодя загинув 8 листопада 2014 року. Дуже хотілося, щоб Богдан мав своїх дітей та продовжував свій рід, але не склалося. Тому я вирішив, щоб у мого сина був такий янгол-охоронець. І, щоб син знав, на честь кого його назвали. Як підросте, обов’язково йому про це розкажу», – говорить колишній командир відділення 79-ї окремої аеромобільної бригади Віталій Горкун.

Він один з тих, кого називають «кіборгами». На війну Віталій пішов добровільно й двічі був у Донецькому аеропорту – у жовтні та листопаді 2014-го.

Після оборони Донецького аеропорту він разом з бригадою відправився воювати у Водяне. Але, каже, ротації у ДАПі були для нього найскладнішим випробуванням за час цієї війни.

Він один з тих, кого називають «кіборгами». На війну Віталій пішов добровільно й двічі був у Донецькому аеропорту – у жовтні та листопаді 2014-го.

«Саме в Донецькому аеропорті я залишив багато своїх хлопців, у листопаді у нас в один день чотири хлопці загинули. Хто каже, що не боявся на війні, то той, напевно, на війні не був. Мені лише два рази снилася війна: йду по полю, пшениця, «Гради» приземляються і я чую, що вони все ближче й я прокинувся», – говорить Віталій.

Зараз він – начальник патрульної поліції Борисполя, до того очолював патрульних у Маріуполі. Каже, що за ці роки так і не звик до того, що суспільство не хоче змінюватися.

«Ми не можемо сказати, що ми ідеальні, але ми намагаємося змінюватися. Більше двох років, які я працюю в поліції, мене непокоїть те, що люди не хочуть змінюватися. Але я розумію, що це не швидкий процес, наша совкова ментальність нас не покине так швидко. Але це треба робити, нині закладається фундамент нової кращої країни, а саме для цього хлопці зараз і тримають оборону на передовій».

Юлія ВОРОНА