Після СЗЧ «Рудік» потрапив у волинську бригаду і не пошкодував

Владиславу 31 рік. Побратими називають його «Рудіком» – за характерний колір волосся.

Військова історія Владислава розпочалася, коли йому виповнилося 18 років. Отримавши повістку, юнак вирушив на строкову службу.

«Коли до дембеля залишався один місяць – почалося АТО і я вирішив підписати контракт», – пригадує військовий.

На початках Владислав служив на базі зберігання бронетанкового майна. Спочатку був такелажником, а після проходження навчання став водієм-механіком.

У 2025 році «Рудік» він потрапив до однієї з частин Десантно-штурмових військ, однак цей період служби був нетривалим.

«Там я пробув декілька днів і через певні обставини змушений був піти в СЗЧ», – розповідає Владислав.

Втім, надовго залишатися поза військовою службою «Рудік» не планував. Згодом побратими порадили йому приєднатися до 100 омбр. «Я дослухався до них і ще жодного разу про це не пошкодував», – зазначає військовослужбовець.

 Нині «Рудік» обіймає посаду старшого механіка-водія танкового батальйону. Від його роботи залежить справність бойових машин і готовність техніки до виконання завдань. Серед основних обов’язків військового – підтримання бронетехніки в належному стані та забезпечення логістичних потреб підрозділу.

За роки служби Владислав здобув чималий досвід, який допомагає йому виконувати щоденні завдання. І хоча війна вимагає витримки, відповідальності та готовності до труднощів, військовий уже визначився зі своїм майбутнім: навіть після завершення війни він планує залишитися в армії.

Та поза службою на нього чекають найрідніші: дружина Діана та чотирирічна донька Ріанна.

«Рідні, звісно, хвилюються, але ставляться до мого вибору з розумінням», – говорить військовий, інформують у 100 омбр.

 Телефони рекрутингового центру 100 омбр:

678048100

0931933673