Чотирнадцятирічний Юра Бурчак з села Річиця, що на Ратнівщині, збираючи зі своєю сім’єю в лісі чорниці, натрапив на гадюку. Фінал цієї зустрічі був для нього сумний — змія вкусила його і він опинився у відділенні інтенсивної терапії центральної районної лікарні.
Того дня аж п’ятеро душ з сім’ї Бурчаків (крім матері — Зої Матвіївни, ще четверо її дітей) вирішили їхати в ліс по ягоди. Пора ж яка гаряча. Та й ціна, як ніколи, прийнятна — дев’ять гривень за кілограм. Юра з братом Віталієм шукали нові ягідники. Перейшовши через гірку, в пониззі знайшли їх. Заходились брати ягоди. Юра так захопився роботою, що не помітив як до нього підповзла гадюка. І вже коли вона пролазила по нозі (а хлопець був взутий у зимові чоботи), то побачив її. І мало не остовпів. Нога, щоправда, інстинктивно рвонула назад. Сказав про змію брату Віталію, який неподалік збирав ягоди. Хотіли вбити гадюку, але вона, засичавши, швидко полізла в ягідник... Надвечірньої пори чотирнадцятирічний Юрко радів своєму “ужинкові” — дозбирував сьомого літрового слоїка. Коли висипав жменю ягід, побачив як змія, обмотавшись навколо пальців, вчепилась зубами. Юрко бридливо відкинув її. Ще якийсь час він продовжував збирати ягоди, не усвідомлюючи, що його вкусила гадюка. Покликав матір, коли відчув себе недобре. Зоя Матвіївна, оглядаючи руку сина, на середньому пальці побачила дві ранки. І відразу ж заходилась видушувати з них кров, а разом з нею і отруту. Почувши плач, підбіг Віталій. Він взяв мотузку і міцно перев’язав руку вище укусу. Потім в одного з чоловіків, який із сім’єю теж збирав ягоди, попросив ножа. Ним розрізав ранки і став висмоктувати отруту. Рука пухла прямо на очах. Хлопець відчув запаморочення. А ще Юрко скаржився на болі в животі. Треба було добратись до села, а вже звідти — в центральну районну лікарню (добрі люди, на щастя, виручили). Юра потрапив в реанімацію. Як розповів лікар-реаніматолог Анатолій Бегаль, загальний стан хворого на той час був середньої тяжкості. За його ж словами, при укусі гадюки головне, щоб набряк не дійшов до шиї. А якщо, не дай Боже, змія вкусила за обличчя чи десь близько шиї, то це може бути реальною загрозою для життя. Протягом двох діб перебування в реанімації Юрко не міг навіть поворухнутися — напухла рука, плече і навіть правий бік спини. Хлопець не міг їсти. Проте лікарі зробили все можливе, щоб хлопця поставити на ноги. На четвертий день він уже міг встати, ходити... Того дня, коли я побував у Річиці і зустрівся з Юрком, він почував себе добре. Від укусу гадюки залишилися тільки сліди і неприємні спогади. Мабуть, тому у перші дні, коли повернувся з лікарні додому, про ліс і чорниці й слухати не хотів. А коли я залишав подвір’я Бурчаків, то Юра несподівано заявив: “Хоч чорниць у лісі вже мало, але я з понеділка все-таки піду”.
