Протягом двох тижнів у Польщі проходив черговий етап міжнародного молодіжного таборування “Пам’ять поколінь”, яке мало на меті відновлення кладовищ вояків армії Української Народної Республіки...
Ірина ВОЙТЕНКО
Протягом двох тижнів у Польщі проходив черговий етап міжнародного молодіжного таборування “Пам’ять поколінь”, яке мало на меті відновлення кладовищ вояків армії Української Народної Республіки. Організатором проекту від України стала Всеукраїнська молодіжна громадська організація “Молода Просвіта”, а від Польщі – Об’єднання харцерів Польщі.
Перший етап програми відбувся у липні минулого року. Тоді група молоді у складі 33 чоловік впорядковували цвинтар вояків Армії УНР на околиці міста Каліш (колишнє село Щипьорно). Минулого року учасники табору за допомогою польської сторони навели лад на цвинтарі: пофарбували огорожу, зробили приблизний план цвинтаря. На залишках хрестів замайоріли синьо-жовті стрічки, було впорядковано пам’ятний хрест, що знаходиться за межами кладовища, але початково був його центром. Завданням другого етапу у 2005 році стали: впорядкування могил вояків армії Симона Петлюри у місті Сувалки Вармійсько-Мазурського воєводства, збір та систематизація історичних фактів, відомостей про їх проживання, а також налагодження співпраці з молодіжними та громадськими організаціями сусідньої країни, зокрема з Об’єднанням харцерів Польщі. Впродовж восьми днів молодь з України, а також харцери, якими керував комендант польських харцерів міста Згєж – Ярослав Гурецький, наводили лад на православному цвинтарі у місті Сувалки. Частина людей працювала безпосередньо на місці поховання вояків, решта впорядковували цілий цвинтар: викосили траву, позбирали сміття, зрубали корчі, що виросли за час, поки цвинтарем не опікувалися. Чисельність православної громади у Сувалках стала стрімко зменшуватися після Другої світової війни. Зараз православна церква, що знаходиться на території цвинтаря, нараховує 20 парафіян, хоча інколи на службу приїздять православні з інших міст. Востаннє впорядковувались поховання вояків армії Симона Петлюри у 1941 році. Саме тоді було встановлено пам’ятник, на якому викарбувано імена воїнів. Пам’ятник зберігся до цього часу, а разом з ним дві могили, одна з яких в дуже поганому стані. Ми поставили собі завдання розчистити територію поховання та приготувати її до встановлення пам’ятних хрестів. Цьогорічна перевага полягала в тому, що ми таки мали можливість встановити пам’ятні хрести на відміну від минулого року, коли було дозволено лише поприбирати на цвинтарі. Згідно з польським законодавством заборонено змінювати вигляд поховань. Але цього року за сприяння Ради охорони боротьби і мучеництва на чолі з міністром Анджеєм Пшевозняком та Відділом пам’яток у місті Сувалки було дозволено не лише впорядкувати цвинтар, але й зробити пам’ятний обеліск воякам з встановленням хрестів, які виготовила польська сторона. Достеменно не відома точна кількість воїнів, похоронених на кладовищі (від 10 до 20 чоловік), тому і кількість хрестів була символічна. Згідно з відомостями, які збиралися впродовж осені 2004 року – весни 2005 в архівах та церковних книгах, на території православного цвинтаря похоронені інтерновані вояки армії Симона Петлюри, які або загинули, або проживали на території міста Сувалки. По закінченню роботи провели урочисте вшанування пам’яті воїнів, а також освячення пам’ятного обеліска православним священиком. Православна громада міста зобов’язалася доглядати за могилами. Наприкінці поїздки українська молодь зустрілася з представниками посольства України у Варшаві. Вже символічною стала зустріч учасників табору біля пам’ятника Тарасу Шевченку у столиці Польщі. Історія кожної країни там, де є її могили. Наш обов’язок – знаходити і впорядковувати їх. На обеліскові в Сувалках написано: “Тим, що вмерли, але не зрадили своєї країни”. Ми їх пам’ятаємо.
