Яке воно - задзеркалля письменника Василя Слапчука через 30 років після Афгану (ВІДЕО) - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 25.14 € 27.85
 Яке воно - задзеркалля письменника Василя Слапчука через 30 років після Афгану (ВІДЕО)

Читаючи Василя Слапчука, слабкі нарощують крила.

Лариса ЗАНЮК

Яке воно - задзеркалля письменника Василя Слапчука через 30 років після Афгану (ВІДЕО)

У Волинському державному коледжі культури і мистецтв ім. І.Ф. Стравінського відбулася літературна зустріч із відомим письменником, лауреатом національної премії ім. Тараса Шевченка, Василем Слапчуком

Приурочений захід 30-річчю виведення військ із Афганістану, у пеклі якого із 150 тисячами українських юнаків побував і наш земляк Василь Слапчук. Він повернувся звідти на візку та виплекав у собі крилату душу поета. Роздумуючи над творами Василя Дмитровича, й інші вчаться літати.

- Поряд з нами живуть люди, які мають особливу харизму, а точніше — Божий дар. Вони ненав'язливо демонстують нам свою філософію життя, і ми задумуємося, чи правильно живемо, знаходимо сили не зламатися, і сміливо йти вперед, - ведучий вечора, викладач режисури Віталій Герасимлюк, який у 2004-му з групою телевізійників створив фільм «Василеве задзеркалля», представив його глядачам та спонукав студентів коледжу до діалогу з героєм.

Якщо перерахувати усі нагороди, ордени, відзнаки й премії видатного літературознавця й почесного громадянина Василя Слапчука — вийде довжелезний список, та все ж ведучі взялися. Сам Василь Дмитрович ставиться до цього з тонким гумором, мовляв, можуть бути, можуть і не бути. Та факт є фактом: його творами зачитуються і закордоном, а нещодавно до списку додалися ще дві Міжнародні літературні премії — ім. Джека Лондона та ім. Антуана де Сент-Екзюпері.

 

Студенти зі сцені читали поезію та прозу, уживалися в ролі його героїв, демонстрували акторські вміння і ставили питання видатному письменникові.

 Як живеться почесному громадянину на візку? Що думає письменник про життя, політику, релігію? У чому знаходить сенси і звідки черпає філософію життя, якою переповнені його твори? Як ставиться зараз до тієї Афганської війни?

 

- Вважаю, що вже все сказав про ту війну у своїх книжках, - відповідає Василь Дмитрович, - Суспільство не переосмислило її, а зараз - інша. Треба підтримувати воїнів: має бути і фізична реабілітація, і психологічна, адже в них постстресові стани після пережитого. Але не вважаю, що пам'ять про будь-яку війну потрібно культивувати. Потрібно згадувати тих, хто воював.

«Хіба ж це мир, коли солдати по домівках війну розвезли?» - міркує Василь Слапчук в одному із своїх творів. І не тлумачить вже написане.

Студенти Віталій Хлистюк і Дарина Коханюк читають уривок з роману «Поміж світів і сіяття світил».
Студенти Віталій Хлистюк і Дарина Коханюк читають уривок з роману «Поміж світів і сіяття світил».

 

Поезія в прозі «Усе вдалося...» - читає першокурсник Михайло Проскуряков.
Поезія в прозі «Усе вдалося...» - читає першокурсник Михайло Проскуряков.

 

«Пані та бомж» - уривок з оповідання Василя Слапчука.
«Пані та бомж» - уривок з оповідання Василя Слапчука.

- У мене нема готових відповідей на запитання, я імпровізую, маю принципи базові, незмінні, для мене важливі, а все решта — залежить від ситуації, - письменник розповів, що ніколи не запитував себе, чому саме він потрапив на війну. Все може слугувати харчем для мислення, каже він. Розповів і про особисте.

- Пріорітетним для мене є не проза чи поезія, а моя родина, - серйозно веде Василь Дмитрович, - А залежність від жінки — найкраща залежність, яка може бути в чоловіка, хоча часом це і шкідливо, - навівжартома проводить паралелі.

- Синам - старшому 30, меншому — 14. Хочу мати з ними контакт. Хоч і бували протестні речі у підлітковому віці, намагаюся підтримувати. Природа закладає конфлікт між батьками й дітьми, інакше б усе завмерло й не мало розвитку. Не хочу, щоб мої діти були слухняними, хочу, щоб були ініціативними. Головне — дати те, що укріплює дитину, а не розхитує її.

Софія Мартинюк читає «Чорний день»: «Небесне Царство — угорі, внизу — Софія».
Софія Мартинюк читає «Чорний день»: «Небесне Царство — угорі, внизу — Софія».

Ставлення поета до релігії особливе. Каже, один раз у рік сповідаюся, але молюся й Біблію читаю щодня. Важливим вбачає питання об'єднання, а не роз'єднання. А те, що зараз відбувається, вважає далеким від Бога.

- Але якби я не вірив у Бога, не вижив би там, - пригадує. Особлива й тема України:

"Не ті Українці, що ними народилися, а ті, що не виродилися. Київ каштанами пахне, а Україною — ні, пише в одному з творів.

- Якою бачите Україну, - запитує студент?
 

- Те, що належить до культури, відходить, це мене бентежить. А Україна буде успішною, коли буде успішним кожен із нас. Яке суспільство, таке й керівництво. Треба перечекати тих умовних 40 років, щоб змінилося покоління рабське, і стане вільніше. Переконаний, коли перестанемо бути хохлами, станемо українцями. За кожним із нас судять про націю. Зараз час дилетантів — непрофесіоналів у владі, у політиці, немає ідеології у державі. 5 років війна триває, і все, що сталося — через відсутність цієї ідеології. Нема смислу воювати за територію там, коли ми тут не можемо ладу навести.

Охопити політ думки письменника за встановлений проміжок часу неможливо, і хоч спілкування розтяглося на дві години, певна, кожен лише збагнув, про що його твори і поніс бажання читати й пізнавати феномен Василя Слапчука

 

У 2017 році спілка болгарських письменників нагородила Василя Слапчука грамотою "Золотий Пегас". А на згадку про зустріч студенти й викладачі коледжу подарували письменникові свого Пегаса, бо вважають, що літературного він давно приборкав.

 

 

Пісня на вірш Василя Слапчука «Христос рождається і пада сніг, й мале пташа уже сіває весну».
Пісня на слова Василя Слапчука «Христос рождається і пада сніг, й мале пташа уже співає весну».