Інтерв’ю з головою правління ВАТ “Волинське обласне підприємство автобусних станцій 10799”, заслуженим працівником транспорту України Віктором Попком на актуальну “літню” тему — перевезення пасажирів у період відпусток...
Олександр НАГОРНИЙ
Інтерв’ю з головою правління ВАТ “Волинське обласне підприємство автобусних станцій 10799”, заслуженим працівником транспорту України Віктором Попком на актуальну “літню” тему — перевезення пасажирів у період відпусток.
— Вікторе Йосиповичу, чим ви можете зарадити пасажирам, які добираються в Крим, Одесу та інші місця відпочинку? — Підприємство співпрацює з багатьма перевізниками, які здійснюють перевезення пасажирів на курорти в міста Львівської і Вінницької областей — Моршин, Трускавець, Хмільник. Автобусне сполучення між нашим обласним центром і Кримом на сьогоднішній день відсутнє. Доводиться пересідати в Києві, куди щоденно виконується вісім рейсів. Курсує автобус за маршрутом Луцьк—Залізний Порт, що знаходиться на березі Чорного моря на Херсонщині. На Шацькі озера тільки з Луцька та інших міст області щоденно курсує понад 35 комфортабельних автобусів. І лише одна виникала проблема. За під’їзд автобусів до автостанції “Світязь”, що знаходиться на території пансіонату “Шацькі озера”, перевізники змушені сплачувати адміністрації збір 3—7 гривень в залежності від виду транспортного засобу. — Що робиться в області для зручності пасажирів? — Кількість відправлень пасажирів збільшується. В 2004 році ця цифра сягнула майже мільйона. Люди їдуть до Праги, Варшави, Мюнхена... Тож намагаємося якісно обслуговувати пасажирів, облаштовувати приміщення автовокзалів і автостанцій, а також пристанційні території. Повністю реконструйований автовокзал у місті Ковелі, побудована АС у Любомлі. Проведені великі ремонтні роботи на автостанціях в Горохові, Володимирі-Волинському, Луцькій автостанції № 2, Турійську, Нововолинську. На території Луцького автовокзалу частково облаштовано приміські платформи. Тут на благоустрій затрачено понад 134 тисячі гривень. Для зручності пасажирів нами запроваджено попередній продаж та бронювання квитків по території України та в країни Європи. Відкрито сервіс — зал на Луцькому автовокзалі для комфортного відпочинку пасажирів, кімнати для міжрейсового відпочинку водіїв на деяких автостанціях. Передбачається організувати продаж квитків через мережу Інтернет. Наше підприємство працює стабільно, прибутково, немає затримки з виплатою зарплати. — І все ж вигляд Луцького автовокзалу далеко не європейський: тіснява, захаращеність, а ще ж поряд Завокзальний ринок і водії, схоже, використовують вашу територію. Що ж далі? — Рішення про будівництво автовокзалу в привокзальному районі було прийнято у вісімдесятих роках. На це будівництво передбачалось витратити 1,2 мільйона карбованців. Половину коштів було надано Міністерством транспорту. Іншу частину повинен був сплатити Луцький міськвиконком, який своїх зобов’язань не виконав. Це призвело до зміни проекту будівництва автовокзалу. Тому він на сьогоднішній день не відповідає існуючим обсягам перевезень. Виникла потреба побудови критих платформ, реконструкції підземного туалету і облаштування світлофора. На проведення цих робіт уже виготовлена проектна документація за кошти підприємства. — То за чим затримка? Не вистачає коштів? — Затримка за дозволом на будівництво, який надається міськвиконкомом. І ми неодноразово зверталися з таким проханням, але безуспішно. А у відповідь на нашу останню просьбу у липні 2005 року реакція Луцького міськвиконкому була непередбачувана. Розпорядженням міського голови була створена комісія по комплексній перевірці акціонерного товариства підприємства автостанцій, до якої залучено більше десяти осіб з різних контролюючих організацій. Ними протягом липня—серпня вишукуються недоліки, що відволікає працівників нашого підприємства від прямих обов’язків. А оскільки нічого суттєвого не знаходять, то це викликає тільки гнів їхнього начальства. — Вікторе Йосиповичу, очевидно, ваше підприємство за щось карають? Бо в чому ж причина затягування видачі дозволу на облаштування автовокзалу? — Я можу лише здогадуватися, чим викликаний гнів високопосадовців. У зв’язку з відсутністю навколо Луцького автовокзалу будь-яких торговельних установ та з метою задоволення потреб пасажирів у 80-их роках на його території було встановлено торгові кіоски. Однак внаслідок значного збільшення обсягів відправлень та пасажиропотоку ці неоковирні ларки стали на заваді нормальному функціонуванню автовокзалу. Вони розміщені на платформі висадки пасажирів. Це суперечить технологічному процесу та заважає проводити роботи по ремонту та благоустрою. На наші вимоги щодо усунення перешкод як у користуванні земельною ділянкою, так і забезпечення повноцінної роботи автовокзалу два з трьох кіосків були знесені. Відносно третього суперечки тривають і донині, хоча його власники не мають ні документів на землю, ні договору з нашим підприємством. Отже, повинні б виконати наші вимоги. — А що вони тоді мають? Чи мова не йде про той кіоск, де торгували пивом та горілкою? — Мають підтримку в міській раді, а тому й відмовляються навіть перенести його в торговельний ряд. Уже майже рік триває спір у суді. Представники міської ради з незрозумілих для нас причин були присутні на кожному судовому засіданні і відстоюють інтереси підприємця. В один голос твердять, що кіоск на пероні — на місці і там буде знаходитись мало не вічно. Вони виявляють заінтересованість у певному результаті вирішення спору. Це, можливо, і впливає на об’єктивність вирішення цієї справи судом. — Чесно кажучи, не віриться, що наша міська влада настільки дріб’язкова і мстива. А скажіть про те, що багатьох хвилює: чи буде збільшуватись вартість проїзду в автобусах? — Прогнозувати, що буде з вартістю проїзду в майбутньому, складно, оскільки це залежить від вартості пального і визначення рентабельності кожного окремого маршруту. Зараз в області діють затверджені Міністерством транспорту граничні тарифи на рівні 10—12 копійок за пасажирський кілометр. Перевізниками вартість проїзду визначена з розрахунку 7,2—8,4 копійки за пасажирський кілометр у залежності від типу автобуса і формується за погодженням із замовником перевезень. А що далі буде — залежить не від нашого підприємства.
