ВЕНАМ П’ЯВКИ НЕ ДОПОМОЖУТЬ

Варикоз — не лише косметична вада, а й серйозна загроза для здоров’я.

Микола ГЕРУК,
завідуючий відділенням судинної хірургії обласної клінічної лікарні, обласний позаштатний судинний хірург

На побутовому рівні, і навіть серед медпрацівників, панує думка, що варикозна хвороба, від якої страждає до 40 відсотків всього дорослого населення, не може бути серйозною причиною розладу здоров’я. На пропозицію своєчасно прооперуватись, можна у відповідь почути: «Лікарю, це у вас руки сверблять, а мої і мама, і бабуся прожили з такими венами до глибокої старості». Але ж треба вникнути у проблему також і з позиції тих, кому з варикозною хворобою не повезло: у них розвинулись важкі і неприємні ускладнення. Статистика свідчить, що у 80 відсотків хворих з варикозною хворобою розвивається хронічна лімфовенозна недостатність, а у 20 відсотків — трофічні виразки, які важко піддаються лікуванню, а іноді не загоюються протягом усього життя. Ці виразки часто ускладнюються кровотечами, які через невміння їх зупинити можуть стати фатальними.
Слід пам’ятати, що така небезпечна інфекційна хвороба, як бешиха, розвивається лише на ногах з лімфовенозною недостатністю, в тому числі й при варикозній хворобі. Шкодить варикоз і серцю. Однак найбільш грізним ускладненням варикозної хвороби є гострі тромбофлебіти, які не тільки призводять до втрати працездатності, але й часто стають причиною раптової смерті.
Причин розвитку варикозної хвороби багато. Це — токсично-інфекційні фактори, ураження нервового апарату вен, вплив гормонів у період вагітності і т.д. Але пусковим механізмом є «поломка» в тій частині генного апарату, який відповідає за синтез м’язево-еластичних волокон венозної стінки, в результаті чого ці волокна стають дуже вразливими до різних несприятливих факторів і патологічно змінюються під їх дією.
На жаль, сьогодні не існує методики лікування, яка б гарантувала повне одужання від варикозної хвороби в усіх випадках. Світове співтовариство судинних хірургів рекомендує у лікуванні варикозу поєднувати операцію із застосуванням компресійного трикотажу, з вживанням медикаментів, які зміцнюють венозну стінку, підвищують її тонус, поліпшують венозний і лімфовідтік.
Нерідко хворі посилаються на сумний досвід знайомих, яким хірургічне втручання допомогло лише на певний період. Справді, іноді після операції розвиваються нові варикозні вузли, що може бути зумовлене як прогресуванням хвороби, так і анатомічними особливостями венозної системи ніг, які не було враховано хірургом.
За даними дослідників із СНД, частота рецидивів варикозної хвороби після операцій у спеціалізованих відділеннях (судинної хірургії, флебології) становить 10—12 відсотків, в той час, як після таких же операцій у загальнохірургічних стаціонарах рецидиви розвиваються у 50—60 відсотків оперованих хворих. Якщо говорити про відділення судинної хірургії обласної лікарні, то за останніх два роки з рецидивами варикозної хвороби до нас звернулось 10,6 відсотка пацієнтів, які були прооперовані за весь час існування відділення. Звичайно, ми свідомі того, що не всі, хто потребує повторної операції, звертаються за допомогою. Тому хочу застерегти таких пацієнтів: ліквідувати венозний застій, щоб уникнути ускладнень, конче необхідно.
Важливо також правильно підібрати компресійний трикотаж. Скажімо, виготовлений у вигляді рейтуз, він замість користі приносить шкоду, бо сприяє набряку ступні. Слід придбати компресійні панчохи, гольфи або колготи, керуючись порадою лікаря, який також призначить і необхідні препарати, які треба приймати після операції.
Ще один «міф», популярний серед населення, — лікування варикозу п’явками. Це недопустимо, адже хімічно активні речовини, які виробляються п’явками, не впливають на тонус венозної стінки, а розрідження крові досить швидко змінюється на схильність до тромбоутворення. Як наслідок, після лікування п’явками до нас нерідко звертаються хворі з важкими гострими тромбофлебітами.
Лікування тромбофлебітів варикозно розширених поверхневих вен — негайна операція. При затягуванні тромбофлебіт може поширюватись на глибокі вени, що значно підвищує вірогідність розвитку тромбоемболії легеневої артерії, яка в більшості випадків приводить до раптової смерті.