“На першому поверсі палацу враз відкрилися всі двері і перед пані Ходкевич постав силует доньки, яка в цей час була у Парижі. Фантом був як живий...
Мирослава ШЕРШЕНЬ
“На першому поверсі палацу враз відкрилися всі двері і перед пані Ходкевич постав силует доньки, яка в цей час була у Парижі. Фантом був як живий. Лише голова у нього відокремлювалася від тулуба”... В існуванні привида у старовинному палаці, що у Млинові на Рівненщині, дехто зміг переконатись особисто.
РАПТОМ ПО СХОДИНКАХ ПРОЦОКАЛИ НЕВИДИМІ КАБЛУЧКИ... Привид, який раніше з’являвся у палаці, збудованому донькою литовського гетьмана, вдовою Людвікою Ходкевич, як стверджують млинівчани, переселився. Замок був розібраний ще у 1939 році, а на його місці збудували ветеринарний технікум. Про те, щоб в його стінах з’являлась примара, ніхто не чув. А ось місцевий краєзнавчий музей, який розташований у флігелі палацу, оповитий чималою кількістю таємничих оповідей. - Якось ще десь у 80-их роках наприкінці робочого дня я залишилася ще з однією жінкою-наглядачем у музеї, - розповідає колишній директор млинівського музею, ветеран музейної справи Оксана Гроцька. - Вже сутеніло. Раптом чуємо - скрипнули, відчиняючись, двері. Ми - до них, а там - нікого. Спочатку ми вирішили, що це муляр, який робив ремонт у музеї, жартує так із нами. Моя колега взяла у руки молоток, мовляв, зараз я йому покажу, і вийшла. Я почула звук, наче жіночі каблучки процокали по сходинках. Моя колега повернулася до мене з пополотнілим обличчям, адже вона ще чіткіше, ніж я, почула цей дивний звук. Незвичайні звуки в помешканні музею чули й інші люди. Зокрема, майстри, які перекривали дах флігеля, за словами Оксани Гроцької, неодноразово переривали роботу через шум води, яка нібито витікала внизу флігеля з крана. Проте, коли спускалися униз, кран завжди виявлявся закритим. Дісталося від привида і реставраторам, які виконували тут роботи. Їх оселили в кімнаті на другому поверсі музею. Якось один із реставраторів допізна зачитався і раптом почув, що по східцях хтось піднімається, а потім спускається. Далі скрипнули двері в туалет. Реставратор, переконавшись, що всі його колеги на місці і двері їхньої кімнати замкнені, розбудив своїх товаришів. Вони обійшли весь музей, але нікого в помешканні не виявили. Найдивніше ж те, що ранком у музеї не виявилося світла, а рубильник чомусь був вимкненим. Музейні сторожі теж стверджують, що їм доводилося стикатися з примарою. Один із них говорив, що серед ночі прокинувся від того, що йому здалося, ніби його хтось душить. Після того, як він прочитав молитву, усе припинилося.
ЧЕРЕЗ ПРИВИДА ПАЛАЦ НЕ ДОБУДУВАЛИ Будувати палац у Млинові Людвіка Ходкевич почала ще у 1780 році. За задумом, він повинен був стати дуже пишною спорудою: з великою парадною сходовою кліткою, другим поверхом, на якому планувалося розташувати величезні зали з високими вікнами і красивою гіпсовою ліпниною. Проте будівництво цього поверху не було завершено. - Одного осіннього дня 1793 року на першому поверсі палацу раптом відчинилися самі собою всі двері, - розповідає Оксана Гроцька. - Пані Ходкевич, яка саме сиділа за письмовим столом у лівому крилі палацу, пішла подивитися, що ж це трапилося. Її обидві доньки ще декілька років тому, вийшовши заміж, поїхали у Францію, сини теж були відсутні, тому нікого в палаці бути не могло. Пройшовши через усі покої, у крайній кімнаті правого крила палацу Людвіка Ходкевич раптом побачила силует своєї 26-річної доньки Розалії, яка на той момент перебувала у Франції. Фантом був майже як жива людина, але голова його була відокремлена від тулуба. Як стало відомо пізніше, саме в цей день у Парижі Розалія була страчена якобінцями на гільйотині. Пані Ходкевич була так налякана зустріччю з примарою, що негайно виїхала з Млинова у свій маєток у Чорнобилі. У Млинів вона після цього поверталася лише зрідка та й то ненадовго. Палац залишався недобудованим, а примара нещасливої Розалії продовжувала час від часу з’являтися тут, попереджаючи про всі значні події, які мали трапитися в родині Ходкевичів. Повністю закінчив спорудження палацу Ходкевичів син Людвіки Олександр, відомий своєю освіченістю, любов’ю до книг і мистецтва, інтересом до вивчення фізики, хімії, історії й інших наук. Поруч із палацом він збудував двоповерховий флігель. Палац значно був ушкоджений під час першої світової війни, коли через Млинів проходила лінія фронту, і під час війни 1919 року, проте продовжував існувати. У 1921-1939 роках Ходкевичі жили у флігелі, а палац був порожнім.
ТРІЩИНИ В СТІНІ – ПІДТВЕРДЖЕННЯ ІСНУВАННЯ ПАНІВ БІЛОМУ? Теперішні робітники музею говорять, що їм із примарами зіштовхуватися не випадало. Втім, у помешканні флігеля вони охоче показують графську кімнату, експонати якої розповідають про історію роду Ходкевичів. На одній зі стін кімнати, навпроти портрета Людвіки Ходкевич, помітна чимала тріщина. Як розповіла директор музею Катерина Тимощук, коли придивитися до неї уважно, можна помітити обриси жіночої фігури. Тріщину пробували заліпити, проте через деякий час після реставрації вона з’явилася знову. Багато хто вважає, що це дама в білому залишила на стіні підтвердження свого існування. Так це чи ні - залишається таємницею.
