ЩО ВАЖЛИВІШЕ — ГРОШІ ЧИ ХВОРИЙ?

Галина СВІТЛІКОВСЬКА

Благодушність відчувалася на нараді представників влади, фармацевтичного ринку області та головних лікарів, яка відбулася нещодавно в Луцьку.

Болюча для людей аптечна тема, неодноразово порушувана нашою газетою, нарешті зазвучала і у владних кабінетах області. Акцент ставиться на забезпеченні лікарськими засобами сільських жителів, як того вимагає уряд. Відповідне доручення дав на початку серпня голова облдержадміністрації Володимир Бондар, прозвучала ця проблема і на сесії обласної ради. Вперше за багато років було зібрано представницьку нараду, щоб публічно обговорити стан функціонування фармацевтичного ринку області.
З інформацією виступив заступник начальника обласного управління охорони здоров’я Валерій Кацаман. Наводилось на нараді море цифр, статистичних даних, якими щедро «здобрили» свої доповіді усі заплановані промовці. Втім, ситуація на аптечному ринку, навіть без такого цифрового підкріплення, волинянам відома з щоденного життя. Ну кого здивуєш тим, що ми, зважаючи на низькі статки, намагаємось купувати дешеві препарати, що в області на душу населення припадає на рік ліків всього на 23 долари (в країнах Євросоюзу по 200—300), що більше 80 відсотків реалізованої на ринку фармацевтичної продукції ми закуповуємо за власні кошти, зневірившись у гарантіях держави в галузі охорони здоров’я.
В області зареєстровано 61 суб’єкт господарської діяльності у сфері роздрібної торгівлі ліками, 376 місць реалізації лікарських засобів, загальна пропорція державних (комунальних) аптек до недержавних становить 1:1,8. У містах — на кожному кроці приватні аптеки: один аптечний заклад припадає на 1,5 тис. жителів (в Європі — на 2,3 тис. населення). А от у села аптечних комерсантів не тягне — не вигідно. Турботу про те, щоб селянин міг на місці купити хоча б якісь ліки, покладено на центральні районні аптеки (комунальні) та на державне виробничо-торговельне підприємство «Волиньфармпостач», яке активно взялося відкривати аптечні пункти при сільських ФАПах.
Справа це непроста, оскільки для розширення мережі торгівлі лікарськими засобами в селах потрібні додаткові інвестиції, зміни в нормативно-правовій базі, погодження в податкових органах спрощеної системи розрахунків, встановлення переліку ліків, які буде дозволено відпускати на ФАПах і т.д. У всі інстанції надіслано листи з пропозиціями, усі причетні служби й відомства області задіяні в цій роботі. Уже й з’явилася бадьора інформація про те, скільки нових аптечних пунктів при ФАПах відкрито. Хоча заступник голови обласної ради Василь Струк цього оптимізму не розділяє. За його словами, днями побував у дев’яти сільських фельдшерсько-акушерських пунктах — у жодному про реалізацію ліків навіть не чули.
Та й в обговоренні інших проблем аптечної сфери Василь Михайлович намагався змінити благодушний тон деяких промовців, які, схоже, до самокритики не схильні, а критику звикли сприймати в штики. Виходило, що прем’єр-міністр і міністр охорони здоров’я, які ще на початку року гостро ставили питання здешевлення ліків, проблему фальсифікату на аптечних прилавках, не володіють ситуацією. Судячи із звітів на нараді, неякісних ліків в останні роки виявляється менше, хоч зразків перевірено більше. А директор фірми «Волиньфарм» Станіслав Шайко взагалі вважає, що проблема якості ліків — журналістська фантазія.
У таких випадках кажуть: «Чого на люстро нарікати?..» Пишуть про проблему якості ліків, яка стоїть гостро у всьому світі, не тільки місцеві видання. І головний спеціаліст відділу контролю за якістю лікарських засобів Держінспекції МОЗ Наталія Гуцал, подаючи в одному з номерів газети «Експрес» відомості про виявлені партії неякісних ліків, наголосила, що подібна інформація не є закритою, її належить відразу оприлюднювати.
У нас же чомусь намагаються ховати шило в мішку та створювати видимість благополуччя. І ціни на ліки, кажуть,економічно обгрунтовані, їх диктує ринок. І ніхто чомусь не тривожиться, що при непомірно зрослих цінах на ліки деякі «акули» аптечного бізнесу (судячи з темпів розширення мережі в Луцьку), прописалися в списку малоприбуткових підприємств. Поясненням багатьох задавнених болячок аптечної галузі, звичайно, можуть бути слова заступника голови облдержадміністрації Володимира Карпука про те, що за фармацевтичним ринком стоять «нерядові» люди. Але кому від того легше? Для рядових небезпека захворіти означає повне матеріальне зубожіння.
— Продала корову, коня. Усе, що мала в господарстві, — як в прірву, — плакала в редакції чергова відвідувачка, збираючи кошти на лікування внучки.
З усіх промовців хіба що завідуюча Маневицькою центральною районною аптекою Ольга Черчик порушила надважливу тему відповідальності лікаря за призначення, які часто обгрунтовані єдиним бажанням — підзаробити. У Маневицькому районі померла жінка 52-ох років, яку лікували... біологічно-активними добавками (БАД). За два дні до її смерті чоловік, за порадою медиків, купив їх на 400 гривень. Чому так обдурюють людей лікарі, знаючи, що БАДи — це не ліки, чому призначають переважно ті препарати, за які одержують презенти від фірм? На жаль, жоден з головних лікарів, присутніх на нараді, не виявив бажання обговорити це питання. Продовжила Ольга Петрівна розмову і про низький рівень підготовки майбутніх фармацевтів у навчальних закладах, які не мають для цього ні матеріальної бази, ні кваліфікованих викладачів.
Про нерівність умов для роботи комунальних аптек, які утримують на своїх плечах сільські аптечні пункти, і приватних, які облаштовуються лише у містах, говорила завідуюча Локачинською центральною районною аптекою Тетяна Лиса. Порушувалося на нараді й чимало інших важливих проблем. Але на них треба дивитися чесними співчутливими очима, а не з позиції комерсантів.