Нещодавно в Росiйськiй Федерацiї вийшла друком багатоiлюстрована книга-довiдник “Кращi люди Росiї”...
Микола ВЕЛЬМА, редактор газети “Вісті Ковельщини”
Нещодавно в Росiйськiй Федерацiї вийшла друком багатоiлюстрована книга-довiдник “Кращi люди Росiї”.
У нiй представленi полiтична, державна, промислово-економiчна i аграрна елiти цiєї країни. В роздiлi “Лiдери росiйської економiки” є і стаття про колгосп “Вишневський” Бєловського району Кемеровської областi, який очолює наш земляк Михайло Севастянович Никитюк (про нього — розповiдь у цiй же книзi в роздiлi “Персона”). Погодьтеся: не про кожного господарника, навiть сильного, можна прочитати у подiбного типу виданнях. Потрапити туди — справдi висока честь. За що ж удостоївся її Михайло Севастянович? Якщо сказати коротко, то за багаторiчну сумлiнну працю, як часто пишуть в офiцiйних документах. А якщо конкретно? Ось для того, щоб про це дiзнатися, i поїхав я нещодавно у вiддалене вiд Ковеля село Ситовичi. Захотiлося особисто зустрiтися iз такою цiкавою й непересiчною людиною. Рiч у тiм, що Михайло Никитюк за традицiєю щороку вiдвiдує рiдний край, зустрiчається з родиною, знайомими, друзями. Можливо, такi поїздки додають йому сили, енергiї, бо ж вiдомо, що земля, де народився i зрiс, невидимими соками поїть спраглу людську душу, пiдносить її i наснажує. I ось ми у Ситовичах. Михайло Севастянович зустрiв нас на порозi чистенької батькiвської хати привiтним словом i мiцним потиском хлiборобської руки. I хоч уже кiлька десяткiв лiт мешкає в Росiї, української мови не забув, вiльно нею спiлкується. — Все почалося з цiлини, — каже, приязно усмiхаючись. — Саме вона “прив’язала” мене до Кузбасу. Служив в армiї, потiм закiнчив Омський ордена Ленiна сiльгоспiнститут, здобув квалiфiкацiю “Вчений агроном-економiст”. З 1971 року працював економiстом в одному з найбiльших господарств Бєловського району, а з 1981-ого i по даний час керую колгоспом “Вишневський”. — Дозвольте,— не втримуюся вiд запитання. — А хiба в Росiї колгоспи не розформували? У нас в Українi, по-моєму, жодного не залишили. — Реформи пройшли i в Росiї. Але вишневчани вирiшили, що у них має залишитися колгосп. Правда, були в колективi деякi гарячi голови, котрi вимагали його розпустити, а мене змiстити з посади. Тодi я зiбрав людей i сказав: “Вирiшувати вам. Я згоден iти нарiвнi з усiма на таємнi вибори. Проголосуєте за мене — буду працювати, нi — шукатиму iншу роботу”. Селяни майже одностайно пiдтримали мене. — Що, їм так добре живеться в колгоспi? — Непогано. Зрештою, судiть самi. Рiвень рентабельностi за останнiх п’ять рокiв у господарствi становить 35—40 вiдсоткiв. Це дає змогу мати досить високi прибутки, змiцнювати матерiально-технiчну базу, платити людям пристойну зарплату. Її середньомiсячний рiвень — 6—7 тисяч рублiв (приблизно 200 американських доларiв). Механiзатори, особливо в “гарячi” перiоди робiт, отримують ще бiльше — 14, а то й 17 тисяч. — А завдяки чому добиваєтеся таких результатiв? — Нiякого дива нема. Просто ми обрали правильний стратегiчний шлях розвитку, вмiємо добре працювати, не боїмося розумного ризику. Колгосп спецiалiзується у виробництвi овочiв вiдкритого грунту, картоплi, товарного зерна, вирощуваннi саджанцiв плодових i ягiдних культур. — Ну, припустiмо, i на Ковельщинi є господарства, котрi займаються подiбним, але я щось не чув про їх видатнi досягнення... — Все залежить вiд того, як займатися виробництвом. Якщо по старинцi, без науки, то високих результатiв годi чекати. 1994 року ми придбали технiку вiдомої iталiйської фiрми “Фата”, що значно пiдвищило ефективнiсть господарювання. Врожайнiсть капусти, зокрема, зросла у три рази, моркви — у 3,8, картоплi —у 2,4 раза. У 2002 роцi купили технологiю фiнської фiрми “Ляннен техтаат” з вирощування садивного матерiалу овочевих культур так званим касетним способом, що значно спростило i здешевило процес вирощування розсади капусти, пiдвищило її урожайнiсть. Новi технологiї застосовуємо i в картоплярствi та овочiвництвi. — Але ж в городництвi не обiйтися без якiсного насiння. — Щорiчно господарство випробовує велику кiлькiсть нових сортiв овочевих культур. Так, наприклад, капусти вирощуємо до 20 сортiв. Перевагу надаємо голландським сортам, котрi, як менi здається, є для наших умов найкращими. Маємо найбiльший в областi плодорозсадник. Виробляємо близько 120 тисяч саджанцiв ягiдних культур, понад 14 тисяч — плодових. Багато чого цiкавого розповiв при нашiй зустрiчi Михайло Севастянович. Вiдчувалося, що говорить Господар з великої лiтери, аграрiй-iнтелектуал, людина з твердими переконаннями, якого високо цiнує i губернатор Аман Тулєєв, i московськi можновладцi. Недарма ж бо наш земляк — кавалер ордена “За заслуги перед Вiтчизною” другого ступеня, медалi “За особливий внесок у розвиток Кузбасу” третього ступеня, нагороджений багатьма подяками i грамотами. Його вiдзначають не лише за високi економiчнi показники, а й за здобутки у соцiальнiй сферi — будiвництвi житла, дитячого садка, школи тощо. ...Швидко пролетiли хвилини зустрiчi. Прощаючись, я побажав Михайлу Севастяновичу добра, щастя, подальших успiхiв у господарюваннi. А коли вже повертався у Ковель, подумав: “А все-таки українець i в Росiї кращий. То чому ж ми не бережемо свої кадри, не створюємо їм умов для продуктивної працi в Українi? Так було ранiше, так є сьогоднi. Невже так буде завжди, i тямущi, думаючi економiсти, науковцi, квалiфiкованi робiтники масово виїжджатимуть на заробiтки за кордон? Чи не пора владi впритул зайнятися цiєю архiважливою проблемою?”
Р.S. Можливо, хтось iз читачiв газети зацiкавиться досвiдом господарювання Михайла Никитюка та його команди. Про всяк випадок повiдомляю його адресу: колгосп “Вишневський”, 652644, Кемеровська область, Бєловський район, с. Вишневка, тел./факс (38452) 5-25-37.
