Під час Богослужіння минулої неділі в Шклині.
У волинських Шклині і Скобелці люди молилися зі сльозами радості на очах (Фоторепортаж)
«Іде війна з Росією, гинуть наші хлопці, а ми пригріємо в нашій святині ворожий дух?»
У першу неділю Великого посту, в яку чиниться День торжества Православ’я, у Свято-Борисо-Глібському храмі села Шклиня і Свято-Миколаївському храмах села Скобелки відбулися незабутні Божественні Літургії: парафіяни молилися в лоні Православної Церкви України, співали молитву за Україну «Боже великий, єдиний, нам Україну храни» і знайомилися зі своїми духовними наставниками. Господь відчував велелюдну щирість і подарував день сонячним для людських сердець та землі.
Кожна релігійна громада Горохівщини, яка прийняла вольове рішення вийти з підпорядкування Московського Патріархату, в лоно Православної Церкви України приходить із своєю історією. У населених пунктах району зазвичай бачимо, що настоятелі храмів, які теж вирішили попрощатися з МП, в очах людей, наче стають на голову вищими і мудрішими, а в селах продовжує царювати духовна благодать. У Шклині і в Скобелці, на жаль, так не сталося.
У населених пунктах району зазвичай бачимо, що настоятелі храмів, які теж вирішили попрощатися з МП, в очах людей, наче стають на голову вищими і мудрішими, а в селах продовжує царювати духовна благодать. У Шклині і в Скобелці, на жаль, так не сталося.
Настоятеля Свято-Борисо-Глібського храму о. Олександра Фідріна віряни попросили прийняти гідно їхнє волевиявлення ще від 13 січня. Слова священика, якому вірили 22 роки, чекали до недавнього часу. Зраділи, коли о.Олександр подивився їм у вічі і разом із директором Шклинської ЗОШ І-ІІІ ступеня Майєю Долонською, сільськими активістами Іваном Карп’юком і Миколою Новаком поїхав на аудієнцію до єпископа Рівненського і Сарненського ПЦУ Гавриїла Кризини.
– А вже через кілька днів селом покотилася новина, що в сусідньому Жуківці о. Олександр на парафіяльні збори теж своїх прихожан приїхав із благочинним УПЦ МП о.Валерієм Пилипчуком і просив парафіян Свято-Преображенського храму «триматися тієї, яка є приналежності». Ця промова неабияк подивувала не лише жителів обох сіл. Про неї швидко дізналися у Рівненській єпархії. Її секретар повідомив декана Горохівського деканату о. Андрія Сидора , що документи будуть передані для вирішення владиці Луцькому і Волинському Михаїлу. Так о.Олександр сам себе і випровадив від нас, – розповіли люди минулої п’ятниці після служіння Акафісту страстям Господнім, яке звершив новопризначений духовний наставник о.Михайло Стрільчук.
Минулої неділі Божественну Літургію в церкві очолив декан Горохівського деканату о. Андрій Сидор. Разом дякували Богові за подарований день і насолоджувалися милозвучними церковними піснеспівами. Саме минуло три роки, як попрощалися назавжди з Романом Луцюком, отож із Емілією Луцюк – мамою воїна, за упокій його душі і вічний спокій усіх воїнів АТО, героїв Небесної Сотні молилася вся церква.
– Я вірю сльозам пані Емілії, сльозам мами загиблого Ігоря Сливки, батьків убитого в АТО Сергія Феоктистова та рідних інших загиблих, але не сльозам священиків, які плачуть за Москвою, просячи зачекати з переходом до ПЦУ до Великодня чи до виборів. Ми творимо новітню історію, повернувши те, що в нас відібрали в 1686 році. Ви – господарі на своїй землі і вирішуєте її долю, – казав о.Андрій Сидор.
– Я вірю сльозам пані Емілії, сльозам мами загиблого Ігоря Сливки, батьків убитого в АТО Сергія Феоктистова та рідних інших загиблих, але не сльозам священиків, які плачуть за Москвою, просячи зачекати з переходом до ПЦУ до Великодня чи до виборів.
Декан зачитав указ митрополита Луцького і Волинського Михаїла про призначення о. Михайла Стрільчука настоятелем місцевої парафіяльної, сердечно привітав людей із очікуваною подією.
Втирали сльози радості, заслухавшись мудрими проповідями священнослужителів і зворушливими словами односельчанки Майї Долонської. Вийшовши ж зі святині, знову висловили своє категоричне «проти» почерговим Богослужінням із прихильниками МП. Чому? «Іде війна з Росією, гинуть наші хлопці, а ми пригріємо в нашій святині ворожий дух?», «А як назвемо храм? На одній стіні напишемо, що це – Українська, а на іншій, що то – Московська церква?», – запитували самі в себе.
Благодаттю і молитвами за Україну в своєму Свято-Миколаївському храмі втішалися і скобелчани. Казали, що протягом тижня, збираючись на репетиції церковного хору чи для прибирання в храмі, вже полюбили свого нового духівника о. Станіслава Домарацького. Указ про його призначення настоятелем скобелківської релігійної громади теж зачитав декан о.Андрій Сидор.
Люди не стримували сліз, коли священик переповів, скільки знущань зазнала їхня святиня в повоєнні радянські роки від рук атеїстів. Пом’янув із повагою відомого художника-іконописця, уродженця села Олександра Корецького, сторіччя від дня народження котрого цьогоріч вшановує Горохівщина, і скобелчанина Володимира Демчука, які мріяли про українську церкву ще багато років тому. Добрими словами згадав і о. Василя Нетребу, екс-настоятеля скобелківського храму. Його віряни і досі називають взірцем порядності, телефонують йому в Львів, куди панотець виїхав за сімейними обставинами. А ще о. Андрій передав щирі вітання всім найповажнішим жителям села і подарував вручений йому букет квітів старійшині скобелківської громади Іванові Голдованському. Цей чоловік відновлював сільську святиню в роки незалежності, але молитися ходив до Свято-Вознесенського храму УПЦ КП міста Горохова.
Проповіді священиків в Скобелці і в Шклині закінчувалися словами з Біблії: «Благословляйте тих, хто вас переслідує; благословляйте, а не проклинайте!», «По тому пізнають усі, що ви учні Мої, як будете мати любов між собою». І проханнями жити для того, щоб догодити Богові.
Минулої п’ятниці до автора публікації зателефонували жителі села Бережанка і теж попросили розповісти про знакову подію: на початку березня під юрисдикцію ПЦУ перейшла і релігійна громада їх Свято-Георгіївського храму.
Леся ВЛАШИНЕЦЬ.
