У волинських Шклині і Скобелці люди молилися зі сльозами радості на очах (Фоторепортаж) - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 26.78 € 30.12
У волинських Шклині і Скобелці люди молилися зі сльозами радості на очах (Фоторепортаж)

Під час Богослужіння минулої неділі в Шклині.

Фото Лесі ВЛАШИНЕЦЬ.

У волинських Шклині і Скобелці люди молилися зі сльозами радості на очах (Фоторепортаж)

«Іде війна з Росією, гинуть наші хлопці, а ми пригріємо в нашій святині ворожий дух?»

У першу неділю Великого посту,  в яку чиниться День торжества Православ’я,  у Свято-Борисо-Глібському храмі села Шклиня і Свято-Миколаївському храмах села Скобелки відбулися незабутні Божественні Літургії: парафіяни молилися в лоні Православної Церкви України, співали молитву за Україну «Боже великий, єдиний, нам Україну храни» і знайомилися зі своїми духовними наставниками.  Господь відчував велелюдну щирість і подарував день сонячним  для людських сердець та землі. 

Кожна релігійна громада Горохівщини, яка прийняла вольове рішення вийти з підпорядкування Московського Патріархату, в лоно Православної Церкви України приходить із своєю історією. У населених пунктах району зазвичай бачимо, що настоятелі храмів, які теж вирішили попрощатися з МП, в очах людей, наче стають на голову вищими і мудрішими, а в селах продовжує царювати духовна благодать. У Шклині і в Скобелці, на жаль, так не сталося.

У населених пунктах району зазвичай бачимо, що настоятелі храмів, які теж вирішили попрощатися з МП, в очах людей, наче стають на голову вищими і мудрішими, а в селах продовжує царювати духовна благодать. У Шклині і в Скобелці, на жаль, так не сталося. 

Настоятеля Свято-Борисо-Глібського храму о. Олександра Фідріна віряни попросили прийняти гідно їхнє волевиявлення ще від 13 січня. Слова священика, якому вірили 22 роки, чекали до недавнього часу. Зраділи, коли о.Олександр подивився їм у вічі і разом із директором Шклинської ЗОШ І-ІІІ ступеня Майєю Долонською, сільськими активістами Іваном Карп’юком і   Миколою Новаком  поїхав на аудієнцію до єпископа Рівненського і Сарненського ПЦУ Гавриїла Кризини. 

Під час Богослужіння минулої неділі в Шклині.
Під час Богослужіння минулої неділі в Шклині.
Декан Горохівського деканату о.Андрій Сидор вручає указ владики Михаїла  настоятелю Свято-Глібо-Борисівського храму села Шклинь о. Михайлові Стрільчуку. Фото Лесі ВЛАШИНЕЦЬ.
Декан Горохівського деканату о.Андрій Сидор вручає указ владики Михаїла настоятелю Свято-Глібо-Борисівського храму села Шклинь о. Михайлові Стрільчуку. Фото Лесі ВЛАШИНЕЦЬ.

 – А вже через кілька днів селом покотилася новина, що в сусідньому Жуківці о. Олександр на парафіяльні збори теж своїх прихожан приїхав із благочинним УПЦ МП о.Валерієм Пилипчуком і просив парафіян Свято-Преображенського храму «триматися тієї, яка є приналежності».  Ця промова неабияк подивувала не лише жителів обох сіл. Про неї швидко дізналися у Рівненській єпархії.  Її секретар повідомив декана Горохівського деканату о. Андрія Сидора , що документи будуть передані для вирішення владиці Луцькому і Волинському Михаїлу. Так о.Олександр сам себе і випровадив від нас, – розповіли люди минулої п’ятниці після служіння Акафісту страстям Господнім, яке звершив  новопризначений духовний наставник о.Михайло Стрільчук. 

Минулої неділі Божественну Літургію в церкві очолив декан Горохівського деканату о. Андрій Сидор.  Разом дякували Богові за подарований день і насолоджувалися милозвучними церковними піснеспівами. Саме минуло три роки, як попрощалися назавжди з  Романом Луцюком, отож із Емілією Луцюк – мамою  воїна, за упокій його душі і вічний спокій усіх воїнів АТО, героїв Небесної Сотні  молилася вся церква.

– Я вірю сльозам пані Емілії, сльозам мами загиблого Ігоря Сливки, батьків убитого в АТО Сергія Феоктистова та рідних інших загиблих, але не сльозам священиків, які плачуть за Москвою, просячи зачекати з переходом до ПЦУ до Великодня чи до виборів.  Ми творимо новітню історію, повернувши те, що в нас відібрали в 1686 році. Ви – господарі на своїй землі і вирішуєте її долю, – казав о.Андрій Сидор.

– Я вірю сльозам пані Емілії, сльозам мами загиблого Ігоря Сливки, батьків убитого в АТО Сергія Феоктистова та рідних інших загиблих, але не сльозам священиків, які плачуть за Москвою, просячи зачекати з переходом до ПЦУ до Великодня чи до виборів.   

Декан зачитав указ митрополита Луцького і Волинського Михаїла про призначення о. Михайла Стрільчука настоятелем місцевої парафіяльної, сердечно привітав людей  із очікуваною подією. 

Втирали сльози  радості, заслухавшись мудрими проповідями священнослужителів і зворушливими словами односельчанки Майї Долонської.  Вийшовши ж зі святині, знову висловили своє категоричне «проти» почерговим Богослужінням із прихильниками МП. Чому? «Іде війна з Росією, гинуть наші хлопці, а ми пригріємо в нашій святині ворожий дух?»,  «А як назвемо храм? На одній стіні напишемо, що це – Українська, а на іншій, що то – Московська церква?», – запитували самі в себе.

Благодаттю і молитвами за Україну в своєму Свято-Миколаївському храмі втішалися і скобелчани. Казали, що  протягом тижня, збираючись на репетиції церковного хору чи для прибирання в храмі, вже полюбили свого нового духівника о. Станіслава Домарацького.  Указ про його призначення настоятелем скобелківської релігійної громади теж зачитав декан о.Андрій Сидор.  

О.Андрій Сидор і настоятель храму с. Скобелки о.Станіслав Домарацький. Фото Лесі ВЛАШИНЕЦЬ.
О.Андрій Сидор і настоятель храму с. Скобелки о.Станіслав Домарацький. Фото Лесі ВЛАШИНЕЦЬ.

 Богослужіння рідною мовою величне. Фото Лесі ВЛАШИНЕЦЬ.

Богослужіння рідною мовою величне. Фото Лесі ВЛАШИНЕЦЬ.
О.Андрій Сидор і настоятель храму с. Скобелки о.Станіслав Домарацький. Фото Лесі ВЛАШИНЕЦЬ.
О.Андрій Сидор і настоятель храму с. Скобелки о.Станіслав Домарацький. Фото Лесі ВЛАШИНЕЦЬ.

 Люди не стримували сліз, коли священик  переповів, скільки знущань зазнала їхня святиня в повоєнні радянські роки від рук атеїстів. Пом’янув із повагою відомого художника-іконописця, уродженця села Олександра Корецького, сторіччя від дня народження котрого цьогоріч вшановує Горохівщина, і  скобелчанина Володимира  Демчука, які мріяли про українську церкву ще багато років тому. Добрими словами  згадав і о. Василя Нетребу, екс-настоятеля скобелківського храму. Його віряни і досі називають взірцем порядності, телефонують йому в Львів, куди панотець виїхав за сімейними обставинами.  А ще о. Андрій передав щирі вітання всім найповажнішим жителям села і подарував вручений йому букет квітів старійшині скобелківської громади Іванові Голдованському. Цей чоловік  відновлював сільську святиню в роки незалежності, але молитися  ходив до Свято-Вознесенського храму УПЦ КП міста Горохова. 

Проповіді священиків  в Скобелці і в Шклині  закінчувалися словами з Біблії: «Благословляйте тих, хто вас переслідує; благословляйте, а не проклинайте!», «По тому пізнають усі, що ви учні Мої, як будете мати любов між собою». І проханнями жити для того, щоб догодити Богові.

Минулої п’ятниці до автора публікації зателефонували жителі села Бережанка і теж попросили розповісти про знакову подію: на початку березня  під юрисдикцію ПЦУ перейшла і релігійна громада їх Свято-Георгіївського храму. 

Леся ВЛАШИНЕЦЬ.


Передрук або відтворення у будь-якій формі цього матеріалу без письмової згоди volyn.com.ua заборонено.