Мадяр пообіцяв росіянам частий режим «кавйор».
«У дупу всі розклади аеропортів – на мітлах можна без графіка подорожувати»
Найяскравіші за тиждень думки і цитати
Володимир ЗЕЛЕНСЬКИЙ, Президент України, про результати переговорів із Дональдом Трампом щодо ракет «Томагавк»:
«Добре, що президент Трамп не сказав «ні», але сьогодні він не сказав «так».
Віталій ПОРТНИКОВ, журналіст, про справжні прагнення президента США Дональда Трампа у переговорах щодо російсько-української війни:
«Насправді для Трампа все просто. Йому потрібно, щоб росія та Україна зупинилися там, де знаходяться… Сторони мають припинити бойові дії по лінії розмежування, а потім «історія розсудить». Головне, щоб Трампа сприймали як миротворця, здатного вирішувати навіть найскладніші завдання. Головне, щоб хоча б 2026 року була Нобелівська премія».
Віктор АНДРУСІВ, аналітик, вважає переговори Трампа та Зеленського успішними для України:
«По-перше, Трамп остаточно підтримав нашу ключову позицію – спочатку припинення вогню, тоді – переговори! Саме від цього максимально ухиляється путін. По-друге, Трамп підтримав логіку заморозки по лінії фронту. Це теж наша позиція. По-третє, розмова про «Томагавки» змусила путіна дзвонити Трампу і домовлятися про нові переговори. Тому Трамп чудово знає, як тепер тиснути на рф… Як я вже казав, повільно, важко ситуація рухається на нашу користь».
Богдан БУТКЕВИЧ, журналіст, який три місяці тому мобілізувався до ЗСУ, про одну з найбільших проблем в армії:
«Зарплата. Так – розуміння, що навіть охоронець чи вантажник у супермаркеті отримує більше, ніж ти, – це прям «агоньок». І навіть перебування в зоні бойових дій не сильно
покращує оце відчуття непотрібності тебе твоїй державі, яке накочує нерідко. І це я, який ще ніде реально в «замісах» не бував. А люди, які не вилазили з «боячок», і все одно рано чи пізно опиняються в тилу – як їм із цим?».
Сергій ФУРСА, фінансист, про позбавлення українського громадянства мера Одеси Геннадія Труханова:
«Я цілком розумію, чому російський громадянин Труханов має втратити українське громадянство, а разом із ним і посаду мера Одеси. Але я абсолютно не розумію, чому треба вводити якусь воєнну адміністрацію в Одесі і встановлювати в місті фактично пряме президентське правління, коли є цілком легальна процедура переходу влади згідно закону. І без руйнування місцевого самоврядування. Бо централізація влади – це все ж таки російський шлях. І якщо ми позбуваємось російських громадян у владі, то, певно, не треба тягти до нас російські практики».
Роберт БРОВДІ (Мадяр), командувач Силами безпілотних систем ЗСУ, після успішного враження кількох нафтопереробних заводів у росії, розповів росіянам, до чого ще їм готуватись:
«А ще, хробак (так традиційно Мадяр звертається до росіянина. – Ред.), звикай до вию сирен бодрящого; світла за розкладом; холодних батарей та крижаної води із водовозки чи криниці; до інтернету лише для обраних; та й у дупу всі розклади аеропортів – на мітлах можна без графіка подорожувати. Споживайте, хробаки, і призвичаюйтеся».
Віталій ЧЕПИНОГА, блогер, про позбавлення українського громадянства мера Одеси Геннадія Труханова:
«Навіщо багато людей позаводили те російське громадянство, – питання риторичне. Вони також думали, що «Киев за три дня». А як не склалося, то повдягали вишиванки і згадали, що «реве та стогне Дніпр широкий». Заставило! Змусило!
У всякому випадку, цивілізований світ зараз лаштується так, що за російське громадянство треба трохи страдать. Це – логічно, закономірно й духовно. Так заповідали Фьодор Достоєвський і Іван-дурак з російських народних казок...».
Віктор ТАРАН, керівник Центру операторів БпЛА «Крук», про те, чому росія б’є по залізничних депо:
«Коли вибувають тягові машини, нікому вести потяги. Саме тому ворог цілить не у рейки, а в серце залізниці – ті машини, які забезпечують її рух. Без стабільної залізниці не працює економіка тилу, але ще важливіше не працює фронтова логістика, а отже, зменшується маневровість армії. Сподіваюсь, «Укрзалізниця» отримає належну підтримку від ЗСУ для захисту свого рухомого складу. У протилежному випадку на фронт чекатимуть важкі логістичні часи».
Андрій ІЛЛЄНКО, народний депутат 7-го та 8-го скликань, воїн ЗСУ, про те, чому путін не зупиниться:
«путін розуміє, що без того, що він може продати як свою перемогу у війні – все його правління та спадщина – абсурдне криваве лайно. А збереження мілітаризованої та незалежної України – це що завгодно, але не перемога для нього. московити обожнюють тиранів і садистів, якщо вони виграють війни. Як Сталіна. І зневажають та розстрілюють у підвалах правителів, які війни програють. Як Ніколая ІІ. путін це добре знає. Тому нічого не зміниться – він вже зробив свою фінальну ставку».