Боєць зведеної стрілецької бригади Повітряних сил ЗСУ Сергій Мар'яшин.
Осколок зачепив серце, стався інсульт… Проте після лікування волинянин Сергій знову повернувся на передову
Колишній журналіст і редактор українського видання Сергій Мар’яшин із позивним «Лєго» з міста Рожище після початку повномасштабного вторгнення став до лав Збройних Сил України. 24 лютого 2022 року він мобілізувався та розпочав службу в радіотехнічному батальйоні за заході країни, а згодом – у зведеній стрілецькій бригаді Повітряних сил України
Про бойовий досвід волинянина розповіли на сторінці Повітряного командування «Захід» Повітряних сил ЗСУ.
До війни чоловік працював у медіа, співпрацював із закордонними колегами, зокрема під час відрядження до телеканалу CNN, і планував стати військовим кореспондентом. Після вторгнення, маючи підготовку на кафедрі військової підготовки, він швидко адаптувався до служби та очолив штурмовий взвод. За словами військовослужбовця, під час перших місяців війни вирішальну роль відіграли мотивація, взаємопідтримка і готовність добровольців допомагати.
«Ми були, як шестерні в механізмі: кожен знав свою роль, і від цього залежало життя всіх», — пригадує Сергій.
Як розповіли на сторінці бригади, він брав участь у бойових діях на Таврійському напрямку – від Авдіївки до Вугледара, Старомайорського та Рівнополя. У липні 2023 року, під час контрнаступу біля Старомайорського, отримав важкі поранення: уламок від міни пошкодив гомілковостопний суглоб, ще 18 уламків від скидів ВОГа влучили в ділянку ребер. Один із них зачепив серце, що призвело до інсульту через кілька днів.
Сила підрозділу – в його найслабшій ланці. Краще п’ятеро вмотивованих, ніж 25 примусових.
Після лікування Сергій повернувся до служби. Восени 2023 року він знову брав участь у штурмах поблизу Рівнополя та Новодарівки.
12 січня 2024 року його підрозділ опинився в оточенні – бій тривав понад 18 годин. За словами військовослужбовця, під час атаки російські штурмові групи наступали хвилями, а українські військові втратили 13 побратимів. Сам Сергій отримав поранення ніг і контузію, але вижив. Після цього роту вивели на відновлення боєздатності.
Військовий розповідає, що підтримку на фронті знаходив у побратимах.
«Сила підрозділу – в його найслабшій ланці. Краще п’ятеро вмотивованих, ніж 25 примусових», — говорить він.
Після перемоги Сергій мріє повернутися до сім’ї, розбудовувати Україну – можливо, через власну справу чи журналістику.
Його історія – про звичайну людину, яка знайшла в собі силу стати лідером, захищати країну і надихати інших. Сергій – не герой з кіно, а реальний воїн, чий шлях доводить: навіть у пітьмі війни людська воля і братерство творять дива.
Зараз також читають: Донька автора пісні «Волинь моя» стала королевою Данії.
