Курси НБУ $ 44.36 € 51.64
Герой України Роберт «Мадяр» Бровді: «Вона – моя сила!»

Роберт Бровді у соцмережах неодноразово називав дружину Наталію «янголом» і «оберегом» 414-ої бригади.

Фотоколаж: telegraf.com.ua.

Герой України Роберт «Мадяр» Бровді: «Вона – моя сила!»

Поки «Птахи Мадяра» тримають наше небо та випалюють вopoгa, пані Наталія тримає внутрішній фронт їхньої родини. Бути дружиною військового лідера – це особливе мистецтво, що вимагає неймовірної витримки, мудрості та віри. І Наталія справляється з цим на всі 100%, залишаючись при цьому витонченою, чарівною та світлою людиною

Роберт «Мадяр» Бровді – Герой України, офіцер ЗСУ, командир і засновник підрозділу ударних БпЛА «Птахи Мадяра», а нині – командувач Сил безпілотних систем. Він вже майже 30 років перебуває у шлюбі із громадською діячкою, меценаткою і жінкою, яка супроводжувала його у всі важливі етапи життя і народила двох синів – Едгара і Алена.

Мадяр, Мадярочка і Мадяренята: фото їхньої родини до повномасштабного вторгнення.
Мадяр, Мадярочка і Мадяренята: фото їхньої родини до повномасштабного вторгнення. Фото з особистого архіву родини БРОВДІ.

 До повномасштабного вторгнення Наталія Бровді була активною в культурних колах. Разом із чоловіком у 2016 році вони заснували арт-фундацію Brovdi Art, мета якої – підтримка молодих українських художників, розвиток сучасного мистецтва та популяризація Закарпатської художньої школи. Один із найважливіших проєктів фундації – міжнародний конкурс «Срібний мольберт», під час якого об’єдналися митці з України, Польщі, Румунії, Угорщини та Словаччини.

У мирний час Наталія також відвідувала публічні заходи, світські покази та культурні події в Києві. Вона – прихильниця українських дизайнерів.

«До 24 лютого ми часто бачили Наталю на світських заходах у Києві, в total-look від FROLOV, – вона великий друг бренду і позувала фотографам у кутюрних сукнях із кристалами, що підкорили весь світ задовго до того, як це зробила Бейонсе. Тоді вона могла собі дозволити обирати: вийти їй сьогодні у світ чи провести час зі своєю родиною. Сьогодні вона обирати не може, як і її чоловік… В перший день вторгнення він пішов захищати країну. Вона пішла за ним», – ділилася редакція BESTIN.UA у 2023 році.

З початком повномасштабної війни 24 лютого 2022 року життя подружжя радикально змінилося. Уже в перші дні Роберт Бровді пішов на фронт, а Наталія фактично «вирушила за ним» – але не як тінь, а як активна підтримка.

Вона долучалася до заходів на підтримку військових, сприяла організації культурних проєктів, що піднімали моральний дух захисників, та всіляко допомагала розвитку ініціативи «Птахи Мадяра» – підрозділу безпілотної розвідки й ударних дронів, який очолює її чоловік. Роберт у соцмережах неодноразово називав Наталію «янголом» і «оберегом»
414-ї бригади.

У перші дні війни Роберт Бровді пішов на фронт, а Наталія фактично «вирушила за ним» – але не як тінь, а як активна підтримка.

Вона й зараз підтримує волонтерські ініціативи, збираючи кошти на дрони для Birds of Magyar.

У 2025 році Наталя організувала виставку українських художників, щоб показати, що культура – це теж зброя. Роберт Бровді говорить про неї: «Вона – моя сила, без Наталії я б не зміг вижити».

Реклама Google

До слова, військовий не соромиться показати свою любов до дружини і викладає на своїй сторінці в Instagram пости, присвячені їй.

Наталія Бровді – муза, опора та надійний тил командувача Сил безпілотних систем ЗСУ Роберта Бровді («Мадяра»).
Наталія Бровді – муза, опора та надійний тил командувача Сил безпілотних систем ЗСУ Роберта Бровді («Мадяра»). Фотоколаж: glavred.net.

 А на другий рік повномасштабного вторгнення росії в Україну сайт Best.in.ua опублікував, напевно, найточніші слова, що характеризують стосунки цієї пари, які зустрілися на київському залізничному вокзалі 23 червня 2023-го після 120 днів розлуки:

«Я сіла в потяг у Києві та їхала до найкоханішого чоловіка в моєму житті, з ким розлучила мене ця проклята війна. Уперше наша розлука тривала 120 днів. Іноді мені здавалося, що минули роки, іноді – ніби вчора ми були разом. Час то сповільнювався, то прискорювався. Перед очима миготіли спогади, як на стрічці старих фотографій, кадр за кадром дуже уповільнено. Життя розділилося на «до» і «після»… «Я йду до тебе, я йду до тебе…» – мені здається, що ці поєднані між собою слова, я повторила мільйон разів. Що меншою ставала відстань між нами, то голосніше билося моє серце. Ці поштовхи хвилями розходилися по всьому тілу. Я вийшла з вагона і поглядом шукала його... Далі були розкидані речі по перону і я бігла. Бігла і не вірила, що все це дійсно відбувається з нами. Я не пам’ятаю, скільки часу ми простояли в обіймах, і не знаю, з якою швидкістю в той момент билося моє серце, але я назавжди запам’ятала його очі і найміцніші обійми!»

Олена КЮПЕЛІ, glavred.net.

Зараз також читають: На Волині мотоцикліст в’їхав у групу підлітків: семеро травмованих.

Telegram Channel