Брати-росіяни Роман і Леонід Бутусіни віддали життя за Україну

Сміття на голову Леніна

Їхній батько, Олег Бутусін, уродженець Бурятії, раніше жив на Далекому Сході росії та ще у 2004–2005 роках очолював козацьку громаду Владивостока, де відкрито виступав проти кремлівської влади. Він стверджує, що тоді готував людей до можливого партизанського спротиву у Примор’ї – організовував тренування зі стрільби та орієнтування на місцевості.

У 2008 році російські правоохоронці відкрили проти нього кримінальну справу за звинуваченням у «розпалюванні міжнаціональної ворожнечі». Пізніше він став фігурантом російських медіа як «фермер-партизан» після перестрілки з працівниками ДАІ та переховування в лісах.

У 2014 році Бутусін нелегально перетнув кордон із території Курської області та возз’єднався з родиною, яка вже перебувала в Україні. Згодом сім’я – батько, мати та їхні 9 дітей – оселилася на Івано-Франківщині (тут у них народилось ще троє дітей. – Ред.).

У цієї геройської родини побували журналісти «Української правди». 

«Сини Роман і Льоня зростали з розумінням, що ми живемо в окупованій більшовиками росії, що державою правлять безбожники. І коли все почалось (у 2014 році. – Ред.), ми всі визначилися, що маємо бути на цьому боці (в Україні. – Ред.)», – розповів батько.

На момент переїзду в Україну Ромі Бутусіну було 17, Льоні – 13 років. Перебравшись у сусідню країну, юні відчайдухи знайшли те, чого прагнули – свободу. Хоча і там, у себе на батьківщині, в умовах путінізму хлопці відрізнялись від більшості ровесників волелюбством. «Вони зростали в берцях», – каже їхній тато.

Однієї ночі потайки від батьків брати взяли драбину і пішли одягати на голову Леніну пакет зі сміттям. Це сталося в містечку Кольчугіно Володимирської області рф. Постамент стояв на невеликій площі, оточеній житловими будинками. Роману тоді було 13 років, Леоніду – 9. Їхня політична акція закінчилась успішно.

«Мої предки мають козацьке коріння, – пояснює Олег нелюбов синів до «червоних». – Мій батько був антісовєтчіком. Бабуся співала кубанські пісні. Рідних репресували як контрреволюціонерів. Тому в нашому роду ніколи не було спільної мови з комуністами».

Останній бій у Лукашівці

У дива, що врятувало Україну від падіння в 2022 році, є безліч облич та імен тих, хто не злякався. Серед них росіяни Леонід і Роман Бутусіни з позивними «Лео» та «Рем», які підписали контракт із 58-ою
бригадою ЗСУ ще в 2020-му році.

А 9 березня 2022 року в маленькому селі Лукашівка під Черніговом відбувся бій, який мав велике значення для оборони обласного центру. Намагаючись замкнути кільце навколо міста, ворог сунув у напрямку Лукашівки колоною з десятків одиниць техніки: БТР, БМП, танків, вантажівок. На допомогу місцевій теробороні 6 березня кинули 47 бійців 58-ої бригади. Два танки (один з яких не стріляв), старий ПТРК «Фагот» і РПГ – все, що було у захисників.

«Це був нерівний бій 9 березня 2022 року, але Ромчик із Льонькою не дали маху. Вони билися до останнього», – каже батько. Попри команду на відхід – брати залишились. По рації допомагали коригувати вогонь української артилерії.

Часто ми чуємо неприємні слова з приводу того, що ми – росіяни, бо всі росіяни – погані. Але наші сини – справжні Герої, Герої України.

«У них був РПГ із трьома зарядами. Кажуть, вони «зажмурили» БМП і танк. Ще встигли повідомити місцевого фермера, який допомагав ЗСУ: «Тікайте, Лукашівку ми вже не втримаємо», – розповідає Олег Бутусін.

На зв’язок брати більше не вийшли, довгий час вважались зниклими безвісти. Тими днями, на початку березня, їхній батько, теж воїн, виконував завдання за кілька кілометрів від них.

Коли стало відомо, що зв’язку з синами немає, Бутусін кілька разів намагався прорватися до Лукашівки. Але зміг потрапити у село лише 1 квітня після деокупації Чернігівщини. Там він і знайшов тіла Романа й Леоніда просто неба.

«Льоня був весь прошитий кулями. Коли я його піднімав, вони падали і дзвеніли. У Роми було поранення в живіт, вочевидь від вибуху гранати. Можливо, він і сам підірвався, щоб не здаватися в полон», – згадує Олег.

Не петляти

«Лєнусько, давай усиновим когось, як буде можливість», – ці слова Роман Бутусін сказав своїй коханій дівчині телефоном, коли побачив новину про те, що в Маріуполі залишились двоє сиріт після загибелі місцевого подружжя. Втілювати ідею Роми про усиновлення довелось вже його батькам як заповіт старшого сина – Олег і Тетяна взяли до себе ще двох дітей!

Тепер їх дванадцять. Живих. І ще двоє присутні у їхніх серцях – Роман і Леонід, чиї портрети висять у хаті російських націоналістів Бутусіних у прикарпатському лісі. Кіт Сімба, якого Роман привіз із гір, теж мешкає тут і має привілейовані права.

«Йому все можна. Інші коти вилітають (з хати. – Ред.), аж гай шумить», – каже батько.

Мати Тетяна час від часу бере до рук фотоальбом як свідчення дорослішання синів та їхнього чину.

«Хлопці для нас тепер як дороговказ. Зазвичай, діти мають брати приклад зі своїх батьків, а у нас все вийшло навпаки. Льоня і Рома показали нам, дорослим, як треба і далі жити. Я була в Лукашівці, на місці їхньої загибелі. Там така диспозиція, що вони могли відійти, але не відступили. І тепер ми, як їхні батьки, маємо продовжувати йти прямо, не петляти. Іноді хочеться закрити або відвести очі, щоб не бачити, що відбувається навколо. Але якщо хлопці не пошкодували свого життя заради правди, справедливості, то і ми маємо стояти на своєму, не мовчати. Часто ми чуємо неприємні слова з приводу того, що ми –  росіяни, бо всі росіяни – погані. Але наші сини – справжні Герої, Герої України», – каже вона.

8 липня 2023 року Президент Володимир Зеленський своїми указами присвоїв Роману та Леоніду Бутусіним звання «Герой України».

Євген РУДЕНКО, pravda.com.ua

Приєднуйтесь до нашого Телеграм-каналу  Волинь ЗМІ

Читайте також: Медвисновки за гроші: на Волині затримали керівника експертної команди та його колегу.