101 весна бабусі Катерини

Катерина Козак — корінна жорнищанка. Бабця прожила нелегке життя. На її віку було дві війни, повоєнне лихоліття. Жінка народила п’ятеро дітей. Чоловік помер рано, тож була для них і за маму, і за тата. Усе життя працювала у колгоспі на різних роботах.

Пані Катерина була знаною майстринею — вишивала, шила і для своєї сім’ї, і для односельців, ткала. Ще й досі зберігає верстат та смугасті хідники, виготовлені власноруч. У них, як і в її долі, переплелися темні й світлі кольори. Жінка не тримала ні на кого зла, усім допомагала: і словом, і ділом. Тож, певне, Господь і подарував їй довголіття. За все життя ніколи не хворіла. А коли кілька років тому їй стало зле і викликали «швидку», лікар поміряв тиск, то він у неї був, як у космонавта, а кардіограма, наче в 50—60-річної людини.

 Пані Катерина пережила четверо своїх дітей.

Після серйозної травми бабуся не ходить, і, як усі в її віці, не дочуває, але має добру пам’ять і світлий розум. Наша бабця любить поговорити, — розповідає невістка Людмила, яка її доглядає. — Їй хочеться знати, що робиться в селі. Їсть усе, дуже полюбляє солодощі й банани.

Пані Катерина пережила четверо своїх дітей. У живих залишився лише син. Але він мешкає далеко — у Казахстані. Тож дуже вдячна невістці, котра оточила її теплом і любов’ю, іншим родичам, яких у неї багатенько. Адже має семеро внуків, одинадцять правнуків і праправнука.

Передрук або відтворення у будь-якій формі цього матеріалу без письмової згоди volyn.com.ua заборонено.