Протягом десяти днів у Луцьку працювала школа динамічного вивчення англійської мови, яку організувала група християн-ентузіастів з американського міста Далас...
Микола ПИРОЖКО
Протягом десяти днів у Луцьку працювала школа динамічного вивчення англійської мови, яку організувала група християн-ентузіастів з американського міста Далас.
Ці заняття відвідали близько семисот бажаючих - старшокласники середніх шкіл і студенти вузів, службовці підприємств, різних установ, фірм, працююча і непрацююча молодь. Наймолодшим слухачам було від 16 років, а найстаршим - до семидесяти. Отримавши свідоцтва про поглиблення своїх мовних навичок і досхочу наспілкувавшись із досить комунікабельними американцями, волиняни щиро дякували їм і запрошували приїхати ще. Пропонуємо бесіду із керівником цього незвичайного проекту Майклом Готом, котрий уже багато разів побував в Україні.
- Розкажіть, будь ласка, як виник цей задум, про його фінансування і хто ті люди з вашої команди, які так охоче і вміло передають свої знання англійської мови? - В Україну я вперше приїхав у 1967 році, будучи студентом Еденбурзького університету в Шотландії. Мені було цікаво побачити, що Бог робить у різних країнах світу, зокрема, в тодішньому Радянському Союзі, як живуть тут віруючі люди. У вас тоді була досить депресивна ситуація і, здавалося, що не залишалося ніякої надії на краще. Побачене примушувало мене багато молитися про Україну, ще і ще сюди приїжджати. Тепер кожного року перебуваю у вашій країні по шість-вісім тижнів. Був свідком помаранчевої революції. Особливі почуття в мене до вашого народу, в якого завжди щось забирали. А ми, навпаки, хочемо щось тут залишити, вкласти своє, тобто, допомогти тим перетворенням, які проводить нова влада. Служимо тим, чим можемо і в чому є потреба. Це наш подарунок для України. Молодому поколінню українців потрібно знати англійську мову, адже Україна виходить на широкий світовий простір. І ми пропонуємо вдосконалити мовну практику - те, що у даний час найбільш потрібне, практичне для молодих людей. А потім повертаємося до духовних речей. Вся ця програма підтримується за рахунок пожертвувань добрих людей, американський уряд в її фінансуванні участі не бере. Наша нинішня команда складається з 25 осіб. Серед них є власник меблевого магазину, 5-6 шкільних вчителів, соціальний працівник, бухгалтери, церковні служителі, тобто люди з різних сфер і різного походження та віку. Одне подружжя пенсіонерів святкувало у Луцьку 57 річницю свого одруження, обом їм уже по 80 років. На Волинь з нами приїхали також двоє молодих темношкірих вчителів афро-американського походження. Всі вони чимось жертвували, їдучи на Україну, — своїми коштами (дехто позичив гроші у своїх друзів, адже це пересічні американці із середніми статками), а також сімейними, домашніми турботами, особистим часом. Маючи тільки два тижні відпустки, вони повністю присвятили її для того, щоб допомогти українцям у поглибленні навичок англійської мови. На зміну цій команді прибуде нова. - У чому суть запропонованого вами динамічного способу вивчення англійської мови? - Перш за все, використовуємо неформальну, „розкуту» атмосферу спілкування. Ніколи не кажемо своїм учням: „Ні - це неправильна відповідь» (навіть, якщо вони помиляються, а поправляємо їх особливим методом). Не навчаємо правил граматики, адже це просто неможливо зробити за десять днів, а вчимо практичної розмовної англійської мови. Також просимо слухачів виконувати певні рухи. Коли вивчаємо слово „встати», то вся група встає. Коли вчитель розповідає про переклад словосполучення «відкрити двері», то він йде і відкриває двері класу. Використання певних дій для ілюстрації сказаного сприяє кращому запам’ятовуванню. Правильної вимови вчимо через колективний спів. Коли всі разом виконували англійські пісні, то навіть не здавалося, що це співають не американці. Слухачі починають відчувати ритмічність англійської мови. Це також відомий і ефективний метод „вчитися - граючись і граючись - вчитись». Найкраще навчатися, коли ти до кінця не усвідомлюєш, що це є учбовий процес. Після закінчення курсів кожен слухач отримав свідоцтво, касету з піснями та Євангелію. Навчання проходить у невеличких групах, сформованих із врахуванням рівня підготовки. Адже курси відвідували і випускники факультетів іноземних мов, і звичайні пенсіонери. Перед початком занять наші викладачі задали діагностичні питання і швидко зорієнтувалися, наскільки хто володіє англійською, і потім практикували індивідуальний підхід. Викладачі та учні обмінялися своїми адресами і продовжуватимуть своє спілкування через систему Інтернету, продовжуючи вдосконалювати свої знання. Загалом у нас була досить інтелектуальна аудиторія - переважно це молоді сучасні люди, яким належить будувати нову Україну. Але для цього треба мати не тільки освіту, але й серце, сповнене любові. Нація ніколи не стане великою, поки в ній не буде людей, які люблять Бога і вірять Йому. Тому повністю поділяємо думку вашого прем’єр-міністра Юлії Тимошенко, яка при вступі на цей відповідальний пост визнала, що Україна не встане з колін, поки не стане на коліна перед Богом. Це дуже мудрі, актуальні слова і ми хочемо також допомогти їх реальному втіленню. - Тобто, ваша програма має двоєдину мету - поглиблення знань англійської мови і наближення людей до Ісуса Христа... — Це справді так. Не випадково наші заняття відбувалися у класах недільної школи при Луцькій церкві євангельських християн-баптистів „Дім Євангелія». 80 відсотків слухачів наших курсів ніколи не були в кірсі, в цьому чудовому Домі молитви. Наш метод євангелізації полягає в тому, щоб, насамперед, полюбити незнайомих нам людей, подружитися з ними і розповісти їм, що Бог їх також любить. Одночасно з вивченням англійської мови розповідаємо про Ісуса Христа. Використовуємо ілюстративний матеріал на християнську тематику, співаємо християнські пісні. Ми не кажемо своїм слухачам, яку конфесію обрати, до якого храму ходити. Це залежить від свідомого вибору самої людини. Головне — любити і вірити в Бога, жити за Його вченням. У Луцьку та інших містах нас запитували: „Чому ви, американці, такі щасливі і радісні? Чи є причиною цього більший достаток?» Ми відповідаємо, що справа не в матеріальному стані, а в духовному. Ніхто з членів нашої програми не є багачем, але наші серця переповнені позитивними емоціями, впевненістю у своєму спасінні. Раніше ми також жили гріховним життям і вам навіть неприємно було б із нами знайомитися такими, якими ми були. Але жива віра в Христа нас змінила, відродила, навчила нас давати, ділитися, допомагати іншим, а не просити когось.
