У Трускавці буваємо частенько. І не тому, що приваблює знаменита «Нафтуся», а тому, що там живе наша мама (не можу назвати цю дивовижну, мудру, з нелегкою долею жінку свекрухою)...
У Трускавці буваємо частенько. І не тому, що приваблює знаменита «Нафтуся», а тому, що там живе наша мама (не можу назвати цю дивовижну, мудру, з нелегкою долею жінку свекрухою).
Щоб хоч трішки відчути себе курортниками, йдемо до нижнього бювету. І раптом: «Я з тобою ожин назбираю, дивних ягід моєї землі...». То самодіяльний хор із відпочивальників, який традиційно збирається ліворуч від бювету, колихав надвечір’я до болю знайомою задушевною мелодією. А приїхали ж вони сюди з усіх куточків України. Не знаю, чи ще на якомусь курорті лікують отакою своєрідною піснетерапією? У Трускавці ж — постійно. Того вечора чекав ще один сюрприз. На головній алеї чоловіче тріо з інструментальним супроводом виспівувало: «Чи є в світі молодиця, як та Ганночка, чорноброва, кароока волиняночка»... такий собі імпровізований день Волині у Трускавці. Щиро пораділи за авторів пісень, які, як мовиться, пішли в народ.
