Волонтер Корпусу миру із сонячної Флориди Маріса Мак’Оліфф, яка нині працює викладачем англійської мови у Ківерцівській районній гімназії, особисто знайома з Біллом Клінтоном, у її сімейному альбомі — фото з відомими політиками, сенаторами, акторами, співаками...
Волонтер Корпусу миру із сонячної Флориди Маріса Мак’Оліфф, яка нині працює викладачем англійської мови у Ківерцівській районній гімназії, особисто знайома з Біллом Клінтоном, у її сімейному альбомі — фото з відомими політиками, сенаторами, акторами, співаками.
Олександр ПИРОЖИК
Учителі та учні Ківерцівської районної гімназії після літньої розлуки знову побачились із завжди усміхненою юною американкою із сонячної Флориди Марісою Мак’Оліфф — волонтером Корпусу миру, котра стала їх улюбленицею. Її дядько Террі Мак’Оліфф — близький соратник екс-Президента США Білла Клінтона по Демократичній партії США. 2000 року саме він очолював партію, тож посприяв, аби Маріса потрапила у Білий дім на святкування “міленіуму”. Це був незабутній новорічний вечір із найвпливовішими людьми Америки. Як згадка про ту вечірку, в її сімейному альбомі зберігається фото з Біллом і Хілларі Клінтон. Є тут і світлини з улюбленим актором Боно з групи “U-2”, акторами та співаками Ніколасом, Роджерсом, Сміттом, групою “Ашер”... Маріса має про що розповісти, і робить це доволі цікаво. Причому ламаною українською, якою за півроку проживання в Ківерцях уже встигла непогано оволодіти.
ЯК МОЖНА СТІЛЬКИ ЇСТИ?! У доньки господарів, до яких потрапила Маріса, тільки-но прибувши в Україну, був день народження. Її вразила кількість страв, які подають на стіл українці, а також те, скільки вони можуть за одну вечірку з’їсти. Її перше враження про Україну має ще й такий акцент: “Як багато картоплі!”. Через якийсь час саме картопля стала її улюбленою стравою, особливо “фрі”, підсмажена на соняшниковій олії. У США картоплю Маріса бачила тільки у вигляді готової страви — смак зовсім інший; у нас навчилася її чистити, готувати, мити посуд без посудомийки... А от українського сала й холодцю американка вперто не хоче куштувати, не визнає вона за їжу і часник та цибулю. Можливо, таке її сприйняття національного делікатесу українців склалося, коли побачила, як у Ківерцях кололи свиню, і льоха дико верещала. Маріса каже, що таких моторошних звуків не чула в жодному фільмі жахів...
ВІДБІР ПРОХОДИТЬ ЛИШЕ ОДИН ІЗ ДЕСЯТИ В університеті рідної Флориди Маріса вивчала комерційну діяльність і політологію. Більше року працювала юристом. Дуже любить подорожувати: попри юний вік, має досвід роботи в Нью-Йорку, Лос-Анджелесі, Каліфорнії, на Алясці. В Україну вона потрапила завдяки місії Корпусу миру, яку 1961 року заснував Джон Кеннеді. Участь у Корпусі миру слугує для американців перепусткою на державну службу. Добровольцями корпусу можуть стати люди будь-яких професій (крім політиків і військових), хоча критерії відбору досить жорсткі: зазвичай його проходить лише один із десяти претендентів. У Ківерцях Марісі дуже пощастило на “хрещених батьків”: вона потрапила у чудову сім’ю Радченків, де їй допомогли швидко адаптуватися до нових реалій. Через якийсь час інакше, як “мама Світлана” і “тато Валерій”, вона їх не називала. Святкувала разом із ними родинні свята, дні народження, Пасху, пізнавала наш побут, культуру, звичаї... Через три місяці, за правилами корпусу, Маріса поселилась окремо у трикімнатній квартирі, яка відразу ж перетворилась у своєрідний клуб англійської мови. — Я практикую комунікативний метод викладання, використовуючи пісні, драму, інші інтерактивні методи, яким мене навчили в Корпусі миру, — пояснює Маріса Мак’Оліфф. — Також організувала програму листування між учнями 6-х і 7-х класів гімназії та школярами в Каліфорнії... У мене “політика відкритих дверей” для учнів, які зацікавлені в практиці англійської мови, або просто хочуть разом зі мною провести час. Я люблю спорт і регулярно запрошую знайомих зі мною побігати, пограти у фрісбі... Учні часто заходять до мене, щоб просто поспілкуватися, переглянути фільми англійською мовою, американські журнали...
НАШІ ДІТИ СХОЖІ НА АМЕРИКАНСЬКИХ Маріса стверджує, що працювати з українськими дітьми їй приємно. Вони такі ж безпосередні, як американські. Може, трішки стриманіші, іноді комплексують перед дорослими. Бо американські не соромляться задавати вчителям навіть найнесподіваніші запитання. До такої ж відвертості та безпосередності Маріса привчає і ківерцівських гімназистів. — З Марісою гімназисти дуже швидко долають мовний бар’єр, — стверджує координатор роботи волонтера, вчитель англійської мови Галина Коржан. — Діти до неї тягнуться, нерідко їй довіряють більше, ніж нашим викладачам, які слідкують за граматикою, виконанням шкільних програм. Один із п’ятикласників заявив: я віршів вам розказувати не буду, розкажу Марісі... А шестикласники узагалі заборонили мені ходити на її уроки. Кажуть, що з нею наодинці їм ліпше видно помилки, вони швидше вчаться... Зі слів заступника директора з виховної роботи Людмили Михайленко, успіх перебування Маріси в гімназії пояснюється тим, що вона — дуже комунікабельна, привітна, щира. Дівчина підтримує контакти буквально з усіма вчителями, за короткий час завела собі нових друзів і приятелів. Вчителі, в свою чергу, намагаються максимально залучити її до гімназійного життя — запрошують на педради, семінари, виховні години, культмасові заходи, зустрічі, екскурсії. Для неї все це — бачення стилю нашого життя.
ХЛОПЦІ БАГАТО П’ЮТЬ І НА ЧУЖИХ ЖІНОК ЗАДИВЛЯЮТЬСЯ Гімназійним життям Маріса не обмежується. Оселившись у Ківерцях, одразу ж поринула у вир громадського життя. Щосуботи відвідує гурток художньої вишивки у районному Будинку школяра, дуже швидко навчилася вправно вишивати, уже надіслала друзям до Америки власноруч вишитий український національний вимпел. У вихідні дні багато подорожує — за короткий проміжок часу об’їздила всю Західну Україну. Якщо в неділю залишається в місті — відвідує одну з місцевих протестантських церков. Нещодавно у її опікунки одружувався син, вона запросила Марісу на весілля, навіть доручила їй бути за дружку. Американка мала нагоду, як кажуть, відслідкувати процес від початку до кінця — побувала в загсі, на вінчанні, під час застілля... Стверджує, що найбільше її вразила масовість і тривалість заходу: в США нічого подібного “прості смертні” не роблять. Наші люди щедрі й гостинні, робить висновок Маріса, проте... заміж за українця не збирається. Наші хлопці розумні, гарні, але... мають дві вади —п’ють багато спиртного і на чужих жінок задивляються... Є і речі, які її у нас вразили неприємно, проте говорити про них вона не хоче. Лишень обмовилася, що це — черги, в яких можуть нахамити. А ще ніяк не звикнеться з парадоксами нашого сьогодення, коли майже всі ходять із мобілками, але ніде немає нормальних (за її поняттями) туалетів... У Маріси ще буде багато вражень про Україну: вона збирається провести у Ківерцівській гімназії більше року. Сподівається залишити по собі добрий слід — уже цієї осені планує організувати марафон і через своїх друзів та рідних у США зібрати кошти, необхідні для придбання сучасних підручників, оригінальної літератури з Америки, зокрема дитячих книг... Звичайно, хотіла б, щоб поруч було більше її співвітчизників. Наразі ж на Волині волонтерів Корпусу миру лише п’ятеро. Хоча скористатися місією може будь-яка, навіть сільська школа: для цього необхідно подати заявку у столичне представництво.
