У маршрутці випадково підслухала розмову, вочевидь, молодих учительок. Обговорювали першу педраду й директора однієї із луцьких шкіл. Він заборонив приходити на заняття в одязі, з-під якого видно оголений живіт...
У маршрутці випадково підслухала розмову, вочевидь, молодих учительок. Обговорювали першу педраду й директора однієї із луцьких шкіл. Він заборонив приходити на заняття в одязі, з-під якого видно оголений живіт.
Здавалося б, здоровий глузд, освіта, виховання мали б підказати молодим педагогам, що гардероб із оголеним животом та міні-спідничкою «вище трусиків» — не для школи, хай би й термометр зашкалило від несусвітньої спеки. Та ба, не вельми мудра мода виявилася сильнішою... То чи ж дивно, що навіть у холодну пору року старшокласниці й студентки на вулицях міста продовжують «світити» животами й голими спинами, ризикуючи застудити нирки. А це ж майбутні мами! Комусь здасться, що це — дрібниці, старші ніколи не розуміли молодих. Пригадую, на початку 70-х наш декан у столичному університеті забороняв студенткам приходити на заняття у штанях і ганебно програв це протистояння, яке обговорювалося навіть на сторінках тодішньої «Комсомолки». Але мода на жіночі брюки була продиктована не стільки красою, як зручністю, практичністю, чого не скажеш про оголений живіт. Хтось із класиків зауважив, що дрібниці витворюють досконалість, а досконалість — то вже не дрібниця.
