Наполеон Бонапарт, повертаючись з чергового походу, відправляв гінця з посланням для Жозефіни: “Завтра прибуваю в Париж. Не мийся!”...
Історія достеменно не знає, чи був знаменитий корсіканець збоченцем, який віддавав перевагу “несвіжим” дамам. Але сексологи одноголосно стверджують: “Так!”. І Наполеон правий, оскільки ми, як всі звірі на землі, часто спілкуємся з істотами, собі подібними, на рівні підсвідомості, і запах відіграє в цьому головну — імпульсивну роль.
Наполеон Бонапарт, повертаючись з чергового походу, відправляв гінця з посланням для Жозефіни: “Завтра прибуваю в Париж. Не мийся!”. Історія достеменно не знає, чи був знаменитий корсіканець збоченцем, який віддавав перевагу “несвіжим” дамам. Але сексологи одноголосно стверджують: “Так!”. І Наполеон правий, оскільки ми, як всі звірі на землі, часто спілкуємся з істотами, собі подібними, на рівні підсвідомості, і запах відіграє в цьому головну — імпульсивну роль. Ми, виявляється, орієнтуємося в житті з допомогою нюху. Його центри знаходяться в частині мозку, що відповідає за емоції і сексуальну поведінку. Аромати, що нас оточують, здатні управляти настроєм, а також нашими реакціями і вчинками. Вчені довели, що і свою другу половину ми “чуємо нюхом”. Не за гарні очі, не за розум, не за добре серце і навіть не за рахунок в банку ми вибираємо партнера. А за те, що він пахне так, як нам подобається, тобто підсвідомо орієнтуємось на нюх. До речі, аромат кожної людини такий же унікальний, як і відбитки пальців... Кажуть, що в Африці і досі живе плем’я, в якому подружжя вибирає одне одного тільки “на нюх”. Етнологи помітили, що у цього племені розлучень фактично не буває, пари все життя зберігають вірність запаху, який вибрали одного разу . До речі, деякі англійські “мени” недалеко відійшли від диких африканців: декілька років тому в Туманному Альбіоні заявив про себе чоловічий рух проти використання жінками дезодорантів. Свою вимогу з приводу того, щоб був припинений випуск парфумерних гігієнічних засобів, вони аргументували так: запах дезодоранту вбиває індивідуальний аромат тіла їх подруг, а тому стає неможливо зробити єдино правильний вибір супутниці життя. Отож, якщо у вас з партнером з’явились непорозуміння, то ретельно проаналізуйте, чи не зловживаєте ви останнім часом дезодорантами. Можливо, коханий “втратив слід”, і ніс повів його за вітром, який дує з протилежного від вас напрямку. Мужчини, виявляється, істоти підступні оскільки з одного боку голосують проти дезодорантів, а з іншого — придумали їх прообрази. Перші спроби створити засоби від запаху поту зробили саме вони. В Древньому Римі представники сильної статі старались “прибрати” свій чоловічий запах. Для цього вони використовували мішечки з травами, що приємно пахли, прив’язуючи їх на тіло. А першим народним “дезодорантом” стала звичайна сода, з допомогою якої нейтралізували кисле середовище, необхідне для життя бактерій. Пізніше почали використовувати пасти з солями алюмінію, які закривали потові залози, а ступні і долоні обробляли розчином мурашиної кислоти чи відвару кори дуба. І тільки в кінці ХІХ століття у США з’явились пляшки з сумішами, які за складом нагадують сучасні дезодоранти.
