Хлопець став лауреатом премії «Гордість країни». Він переміг у номінації «Сила духу».
Без кисті руки став чемпіоном і тренером із дзюдо
22-річний Ілля Паскарюк народився у селі Мамализі Новоселицького району на Буковині. У 5 років через пустощі з петардою втратив кисть руки. Але попри травму ставав переможцем чемпіонатів із дзюдо і самбо
Вперше він потрапив у зал, коли йому було 5 років, пише видання "Шпальта".
Дзюдо займався лише його старший брат Андрій, а Ілля спостерігав за процесом, сидячи на лавці. Жагу до спорту у хлопця помітив тренер і запропонував йому прийти наступного разу з братом на повноцінне тренування. Тато хлопців дуже заохочував їх до занять спортом. Він щодня возив синів на тренування за 30 кілометрів від дому.
Вже за місяць після перших спроб Іллі у дзюдо у родині Паскарюків сталася трагедія. Через дитячу неуважність хлопець втратив кисть правої руки.
«Це трапилося у період новорічних свят, – згадує спортсмен. – Ми гралися з братом у кімнаті. Я тримав велику петарду у руці, він її підпалив. Петарда вибухнула і відірвала мені кисть…»
Сім’я довго відходила після цієї події. У зал не ходив навіть брат Іллі. Та через два місяці тато знову почав возити Андрія на тренування. Ілля ж, як і на самому початку, лише спостерігав за процесом.
– Ми гралися з братом у кімнаті. Я тримав велику петарду у руці, він її підпалив. Петарда вибухнула і відірвала мені кисть…»
«Я не можу передати, як сильно мене туди тягнуло, та я боявся. Рука ще боліла. І взагалі я думав, що для мене зі спортом усе скінчено назавжди. Та тренер запитав мене: «Ілля, а ти чого не тренуєшся?» Я показую йому на забинтовану руку. А він відповів: «І що?! Бери кімоно і йдемо!»
Тренер підбирав прийоми під фізіологічні можливості хлопця. Вже за два-три місяці занять Ілля здобув першу перемогу в обласному турнірі з дзюдо.
Ілля каже, що часто суперники його недооцінювали. Саме через це і програвали.
«Дехто сприймав мене несерйозно через мою ваду. Суперники розслаблялися, і саме тому дуже швидко програвали. Інші навпаки – вважали провалом програти від мене, сприймали як гідного суперника і боролися до кінця. Часто дивувалися, коли я перемагав однією рукою».
Хлопець продовжував перемагати на всеукраїнських та міжнародних турнірах. Коли йому було 13, став чемпіоном України з самбо серед юнаків до 16 років.
Саме в 13 років була й перша поразка Іллі на татамі. І від серцевого нападу на трибуні помер тато хлопця. Відтоді юний спортсмен усі перемоги та досягнення присвячує своєму татові. Каже, що спортом займається у пам’ять про нього.
Серед здобутків Іллі не тільки спортивні перемоги. 2011 року хлопець виграв у популярній програмі «Чудо-люди» й отримав 100 тисяч гривень. Тоді він вирішив віддати ці гроші на потреби місцевих церков та ще двом учасникам цього проекту: дівчинці, яка все робить ногами – Марині Ходій, та хлопчику маленького зросту, який співає – Андраніку Алексаняну.
Ще через рік хлопець став лауреатом премії «Гордість країни». Він переміг у номінації «Сила духу».
Зараз Ілля працює тренером із дзюдо і навчається на економіста. Хлопець запрошує до себе на тренування як хлопців, так і дівчат від 6 до 14 років.
