Чернівчанка допомогла створити в Йорданії українське товариство

Вікторія народилася у Чернівцях. Закінчила медичний ліцей і вступила на хімічний факультет ЧНУ. У 18 зустріла чоловіка з Йорданії. Тоді він закінчував Буковинський медичний університет. Вийшла заміж, залишила університет на другому курсі і переїхала у 2002-му до Йорданії, розповідає Молодий буковинець.

"Я ще з дитинства писала вірші. Коли з’явилася сім’я, було не до того: у мене народилося п’ятеро дітей. Із подіями на Майдані в Україні у мене все перевернулося. Я почала писати вірші про Майдан. Перший написала у 2014 році, коли загинув мій земляк – хлопець із Вижницької гімназії. Це був поштовх для серії віршів про війну і про Майдан", - каже Вікторія. 

Багато віршів Вікторія присвятила пам’яті конкретних загиблих героїв. Знайома з багатьма матерями загиблих героїв, вдовами. 
"Я живу тут і розумію, що, на жаль, нічим не можу допомогти матеріально, не можу підтримати армію. Бо так уже склалося у східних країнах, що працюють лише чоловіки. Та намагаюся підтримати словом. Стараюся тут, у Йорданії, дати зрозуміти, що відбувається в Україні", - розповідає жінка.Майже 12 років вона займалася сім’єю і мало куди виходила.

- Після Майдану до українок у російських культурних товариствах почали дуже агресивно ставитися. Тому ми звернулися до посольства з ідеєю створити українське культурне товариство. До нас дослухалися, - розповідає Вікторія.  

"У 2015 році мені зателефонували з посольства України в Йорданії, де я стояла на обліку, і розповіли, що хочуть створити парк йордансько-української дружби. Тому шукають українців, які висадять саджанці, що передали з України, – вербу, калину, бузок. Я не могла тоді приїхати, бо мала річну дитину, але написала вірш про Україну і скинула на електронну пошту. Його надрукували на сторінці посольства. Після цього почалася моя співпраця з посольством України", - згадує Вікторія.

Тепер Вікторія – автор двох збірок віршів української мовою. Перша збірка "Птахом перелітним" вийшла у 2017 році. Кошти на неї виділило Міністерство закордонних справ України. Другу книгу "Куди ж це ти, каче?"видала в українському видавництві у Косові.

У 2016 році у Йорданії відкрилося українське культурне товариство "Українська Хата в Йорданії". Вікторія стала одним із співорганізаторів і активісткою товариства. 
"Я живу у Йорданії з 2002 року. Весь час тут активно працювали російські культурні товариства, а українського не було. Ми збиралися час від часу на українські вечори у посольстві. Після Майдану до українок у російських культурних товариствах почали дуже агресивно ставитися. Тому ми звернулися до посольства з ідеєю створити українське культурне товариство. До нас дослухалися, - розповідає Вікторія. 

Товариство "Українська хата" часто представлене на міжнародних виставках у Йорданії. 
"Виконуємо номери українською мовою, готуємо українські страви, одягаємо український одяг. Арабам це дуже подобається. Мені мама вишила бісером буковинську сорочку, і на кожному такому заході до мене сходяться люди, щоби на неї подивитися, не вірять, що це зроблено руками. Часто запитують, скільки я хочу, щоби її продати", - розповідає Вікторія. 

Своє українське культурне товариство Вікторія називає "українським куточком, який повертає у своє, рідне".

 Вікторія не забуває про Україну. І хоч діти арабськомовні, але українську мову розуміють і добре знають наш гімн.

" Я дітям читаю вірші українською, співаю пісень. Щороку моя донька вчить новий вірш Шевченка і вже знає їх чотири. Вчить і мої вірші. Старший син вміє читати українською, а завдяки караоке він вивчив український гімн. Всі інші діти навчилися цього від нього. Також син вивчив пісню про Майдан, "Пісню про рушник". У кожного є вишита сорочка. Двічі з дітьми приїжджала в Україну. Для них це гарний спогад", - говорить жінка.

Вікторія готує третю книгу лірики і зізнається, що хвилюється за долю України після виборів.