Зазвичай силос заготовляють у траншеях, облицьованих бетоном чи обтягнутих поліетиленовою плівкою, але можна застосувати для цього й старі дерев’яні бочки (або навіть поліетиленові мішки)...
Зазвичай силос заготовляють у траншеях, облицьованих бетоном чи обтягнутих поліетиленовою плівкою, але можна застосувати для цього й старі дерев’яні бочки (або навіть поліетиленові мішки).
Перед закладанням маси тару треба ошпарити окропом, шпарини промазати зсередини гарячим розчином розплавленої суміші з парафіну й живиці. Технологія силосування така сама, як і квашення капусти, тільки солі не кладуть зовсім або сиплять трішечки, щоб корм не зіпсувався. На силос піде будь-яка рослинність: бур’яни, конюшина, кропива, городні відходи, в тому числі капустяне листя й качани. Пам’ятайте, що з дуже соковитої сировини корм виходить занадто кислим, тому до неї слід додавати подрібнену солому. Чим дрібніше порубана маса, тим щільніше вона трамбується і якіснішим буде корм. Перед закладанням силосу стіни ями слід провапнувати. На дно її можна покласти трохи соломи чи опалого листя із саду, потім — шар сухого сіна (до десяти сантиметрів), а вже після цього можна завантажувати масу. Коли накопичиться шар трохи більший за штик лопати, її рубають нагостреними лопатами і ущільнюють, притоптуючи ногами. Особливо добре треба трамбувати у кутках ями. Зверху її обносять бруствером, щоб не потрапляла дощова вода. Потім роблять “дах” — укривають сухим листям, поліетиленовою плівкою і засипають землею, настилають дошки, на них кладуть солому і накривають руберойдом або шифером. Силос полюбляють не лише корівки, а й свині, птиця. Правда, для них закладати в яму треба різноманітнішу сировину — крім зелені додати туди нарізану картоплю, буряки, моркву, гарбузи, кабачки, падалицю яблук. Зверху полити масу кислим молоком. Усе щільно утрамбувати і накрити. Яму відкривають наприкінці березня.
