І В АРМІЇ Є КОРУПЦІЯ

БесІда з вІйськовим прокурором Луцького гарнІзону пІдполковником юстицІЇ Володимиром Рудиком
— Володимире Федоровичу, у засобах масової інформації з’являються матеріали про те, що в армії є проблеми з військовою дисципліною, зростає злочинність.
— Як і в цивільному житті, в армії є певні проблеми, пов’язані з тим, що військовослужбовці виконують специфічні обов’язки, до них підвищені вимоги. Але в цілому, на мій погляд, у військових підрозділах служать порядні, добре підготовлені, свідомі люди. На жаль, трапляються і такі, що допускають порушення статуту і закону, за що й несуть кримінальну відповідальність. У піднаглядності нашої прокуратури перебуває більш як 80 військових формувань — частин, з’єднань, підприємств, підпорядкованих Міністерству оборони України. Всі ці підрозділи на території Волині.
— Скільки злочинів вчинено торік і скільки в нинішньому році?
— У минулому році зареєстровано 49 злочинів, до яких причетний 41 чоловік, а за шість місяців нинішнього року в порядку нагляду порушено 18 кримінальних справ.
— Що за цими цифрами, які ви назвали?
— Останнім часом у структурі злочинності намітилися певні зміни. Якщо кілька років тому більшість злочинів вчиняли військовослужбовці строкової служби, то тепер на їх долю припадає зовсім незначний відсоток. Серед названої цифри 41 чоловік, котрий скоїв злочини,— 33 офіцери і прапорщики і 6 — військовослужбовці строкової служби. Офіцери і прапорщики вчинили економічні злочини. До того ж значна частина з них з ознаками корупції, що викликає занепокоєння, адже скоюють злочини посадові особи, які самі відповідають за дотримання законності, вчать своїх підлеглих.
— На лаву підсудних у місцевих судах потрапляють переважно “стрілочники” — рядові виконавці. Очевидно, те саме і в армійському середовищі?
— Цього я б не сказав. Наприклад, недавно засуджено начальника фінансової служби з військових частин, котрий викрав з каси більш як 50 тисяч гривень. Як це йому вдалося? Підробляв у відомостях підписи, що нібито отримали матеріальну допомогу військовослужбовці, яких переводили по службі, вчиняв інші махінації, а гроші привласнював.
Ще один приклад. Командир військової частини у змові з підлеглими викрав автомобіль КамАЗ, що належав цій же частині, і передав його цивільному підприємству. Звичайно ж, не на засадах благодійництва. Натомість отримав від цієї підприємницької структури стару техніку, щоб її списати. І фінансист, і командир частини засуджені.
— У пресі зустрічаються публікації про такі серйозні злочини, як викрадання зброї, розукомплектування техніки.
— Два роки тому був випадок, коли цивільна особа вчинила напад на вартового і злочинець заволодів автоматом Калашникова та набоями до нього. Нападник по гарячих слідах був затриманий і зброя повернута. Більше таких випадків не було і не повинно бути. Посадовими особами військових формувань разом з прокуратурою двічі на рік проводяться перевірки дотримання законодавства, що регламентує порядок збереження, облік зброї, її застосування. Видаємо приписи, подання на виявлені порушення і їх усувають.
Військові підрозділи оснащені досконалою апаратурою, у якій є дорогоцінні метали. Вони і стають спокусою для деяких осіб, котрі розукомплектовують техніку. Один з офіцерів за це позбавлений волі. Такі злочини особливо небезпечні, адже злодій може викрасти деталі на кілька тисяч гривень, але тим самим виведе з ладу техніку, вартість якої може бути близько мільйона.
— В Українській армії, як і колись у радянській, були досить поширені позастатутні стосунки, або, як ми кажемо, “дідівщина”. Мабуть, це ганебне зло ще не викорінене?
— Випадки позастатутних стосунків тепер, на щастя, досить рідкісні. Торік, скажімо, було три таких випадки, але жоден з них не спричинив якихось серйозних розладів здоров’я потерпілих. Незважаючи на це, були порушені кримінальні справи і винні покарані. Уже в цьому році один з офіцерів “виховував” підлеглих солдат рукоприкладством. Тяжких наслідків для здоров’я солдат не було, але проти офіцера порушена кримінальна справа і вона скерована до суду. В армії такі випадки недопустимі.
— Можливо, командири приховують злочини, зокрема, і випадки позастатутних стосунків.
— Коли злочини вчинили підлеглі, а командир “прикрив”, намагався “зам’яти” їх, не дати їм ходу, то прокуратура притягає до відповідальності і його. Такі випадки в нас були, і ми дуже серйозно на це реагуємо. За приховування злочинів проти двох командирів військових частин порушувались кримінальні справи. Підполковника звільнили із Збройних сил і його засудили. Проти іншого командира у званні полковника, який “прикрив” два злочини, порушена кримінальна справа. І це, незважаючи на те, що ці командири займали високі посади, мали державні нагороди. Ми чітко дотримуємось вимог Кримінального кодексу: стаття 426 визначає відповідальність за бездіяльність військової влади. Тобто якщо командир не порушив кримінальну справу стосовно підлеглого, не вжив заходів до припинення злочину, не провів дізнання, розслідування, то ці дії мають злочинний характер. На основі цього нами були проведені перевірки і порушені кримінальні справи.
— Пригадую, торік був нещасний випадок у караульному приміщенні, що призвів до загибелі людини. Хто винен у цьому?
— Загинув військовослужбовець-контрактник внаслідок того, що було допущено порушення правил користування зброєю. Офіцер, який допустив це, хотів покінчити життя самогубством, вистріливши собі в голову. Він залишився живим, психіатрична експертиза визнала його непридатним до служби і неосудним. Кримінальна справа була скерована до суду і до порушника застосовані примусові заходи медичного характеру. Якщо його вилікують, він нестиме відповідальність за вчинений злочин.
За останні три роки випадок, про який я розповів, був єдиним.
— Нині наших дітей не відправляють служити за тисячу кілометрів від рідної домівки, і батьки мають можливість часто з ними зустрічатись. Кілька років тому, пригадується, ваш попередник прокурор Микола Глушков розповідав, що солдати нерідко тікають зі служби. А як тепер?
— Таких порушень, на щастя, армія позбувається. Та й немає сенсу тікати. Для військовослужбовців строкової служби передбачено місячну відпустку. Крім того, командири відпускають солдат у короткотермінове звільнення у зв’язку з сімейними обставинами. За два роки був один випадок, коли військовослужбовець строкової служби залишив частину, але був одразу затриманий.
Однак у прокуратурі перебувають кримінальні справи ще з періоду 1991—1995 років, коли армію ділили на українську й російську. Тоді було немало втікачів і деякі з них досі перебувають у розшуку, інших знайшли. Вони обзавелися сім’ями, закінчили вузи і несуть кримінальну відповідальність. Строк давності у таких випадках передбачено з часу виявлення особи.
— Володимире Федоровичу, ви працюєте в системі прокуратури, але на вас військова, а не прокурорська форма. Кому ви більше підлеглі — Міністерству оборони чи Генеральній прокуратурі України?
— Відповідно до Закону “Про прокуратуру” військова прокуратура перебуває у системі прокуратури України. У своїй діяльності ми керуємось цим Законом, іншим чинним законодавством. Ніякої підлеглості посадовим особам Міноборони військові прокурори, інші наші працівники не мають. На балансі військового відомства перебувають тільки приміщення, автотранспорт. Але ми живемо разом з військами. Діє принцип: прокурор для армії, а не армія для прокурора.
Бесіду вів
Любомир ПАХОЛОК.