«Ятрань-Берестівець» базується у невеликому селі Уманського району на Черкащині.
«Який футбол?! Ти ж дівчинка!»: дівчата виходять на поле
Історія жіночої футбольної команди Вищої ліги, що тренується на сільському стадіоні
Жіночий футбол в Україні не такий популярний, як чоловічий. Статус професійних клубів мають лише команди Вищої ліги, тоді як у чоловічому футболі професійними вважають і Першу, і Другу. Про це пише Reporters.
У Вищій жіночій лізі грають десять команд. Раніше українські футболістки часто ставали легіонерками за кордоном — через вищу зарплату. Однак, кажуть у відділі жіночого футболу Української асоціації футболу, ситуація змінюється і дедалі частіше гравчині з інших країн приїжджають виступати за українські клуби.
Куди приводять мрії
Одна з команд Вищої жіночої ліги «Ятрань-Берестівець» базується у невеликому селі Уманського району на Черкащині. Дівчата мріють про перемоги у Чемпіонаті України, повні стадіони вболівальників та власних ультрас.
Жіночий футбол можна побачити здебільшого лише на стадіоні. Жоден український телеканал матчів не транслює. Дівчатам у цьому спорті не вистачає уваги, сумує тренер «Ятрані» Володимир Пей. Після школи він пішов у Черкасах здобувати спеціальність «учитель фізкультури». Вчителював, а згодом став директором школи у селі Ятранівка поблизу Умані. Хотів мати сина і зробити його футболістом, та народилося двоє дівчат. Мрію здійснила менша, Юля. Батько заради неї не раз збирав команду дівчат.
Потім Володимир оселився у сусідньому Городецькому. Далі була ще одна дівоча команда. Матчі у різних містах України, змагання «Шкіряний м’яч», черговий переїзд, тепер в Умань, і створення «Берестівця», який зрештою і став професійним.
У 2008 році уманські дівчата здобули першу серйозну перемогу: виграли у «Донеччанки», яка вже тоді входила до Вищої жіночої ліги. За шість років по тому «Ятрань» сама опинилася серед найкращих. Тепер у команді не лише місцеві, а й гравчині з усієї України.
— Вони як самородки — треба шукати. Зробити команду чемпіонок важко, — каже Пей.
«Ятрань-Берестівець» базується у невеликому селі Уманського району на Черкащині. Дівчата мріють про перемоги у Чемпіонаті України, повні стадіони вболівальників та власних ультрас.
Щодня футболісток возять на тренування у село Берестівець, де живе трохи більше як вісімсот мешканців. Це 13 кілометрів від Умані. Минулого року коштом місцевого фермера Василя Чекаленка там для команди збудували стадіон. Разом із громадою Чекаленко фінансує «Ятрань-Берестівець». Чоловічої команди у селі немає.
Дівчата сумують, що стадіони збирають небагато вболівальників. Мріють про власних ультрас і потужну підтримку трибун. Майже кожна хоче грати за кордоном. Вони стежать за спортивними новинами, дивляться трансляції й захоплюються французькою жіночою командою «Ліон».
Півзахисниця Ольга Авдєєва приїхала з Маріуполя. З 2008-го грала за донецьку «Донеччанку» та маріупольську «Іллічівку». А з 2015-го вона у «Ятрані» і теж сподівається на призове місце у Чемпіонаті України. Жити в Умані їй подобається: гарне місто й віддані вболівальники, які підтримують і в радості, і в горі. Ольга грає у футбол з дитинства. Спочатку з хлопцями у дворі, потім у чоловічій команді школи. Батьки були заскочені.
— Який футбол?! Ти ж дівчинка! Банти! — казала їй у розпачі мати.
«Потенціал жіночого футболу безмежний»
Нині українки виступають у чемпіонатах Білорусі, Литви, Польщі, Франції, США, Туреччини та Ізраїлю. Тренер «Ятрані» Володимир Пей каже, що на жіночий футбол чекають серйозні зміни. Минулого року фінали жіночої та чоловічої Ліги чемпіонів востаннє відбулися в одному місті, в Києві. Від 2019-го матчі розділили, щоб жіночий фінал став самостійною спортивною подією.
У 2018 році сам президент УЄФА сказав, що потенціал жіночого футболу безмежний. В УЄФА навіть створили програму з розвитку жіночого футболу. Спілка планує збільшити фінансування та удвічі — кількість футболісток, подвоїти представництво жінок у всіх органах УЄФА та в цілому змінити уявлення про жіночий футбол по всій Європі.
Поки що світові спортивні компанії закликають юних футболісток не змінювати своїх мрій, але змінювати світ.
Дівчата обговорюють тактику, вдягають форму, гетри, під них — захисні щитки. Збирають волосся і виходять на поле. Перед початком матчу тиснуть руки супротивницям, тоді стають у коло обіймаючись.
«Вперед! Вперед! Вперед!» — гра починається.
Наталія Патрікєєва
