ЧИ ПОТРАПЛЯТЬ ГРОШІ З БЮДЖЕТУ ДО СЕЛЯН ТА ШАХТАРІВ?

Олександр НАГОРНИЙ

На суботню зустріч з профспілковим активом агропромислової та вугільної галузей області прибули народні депутати Євген Кирильчук, Сергій Шевчук, Станіслав Пхиденко, Борис Загрева. Профспілкові лідери вирішили висловити свої пропозиції, які б відстоювали народні обранці при прийнятті Державного бюджету України на 2006 рік.

Голова обласної профспілкової організації працівників агропромислового комплексу Ростислав Чернюк навів вражаючі факти занепаду сільського господарства. Схоже, що нікому не потрібне цьогорічне зерно, оскільки через зменшення обсягів його закупівлі, зниження ціни сільгосппідприємства області в цьому році недоодержали понад 10 млн. грошової виручки. Собівартість зерна зросла майже вдвічі. Щоб купити трактор МТЗ-25, потрібно продати 134 тонни пшениці, тоді як п’ять років тому — 65. Худоба виконує роль платіжного засобу за енергоносії та паливно-мастильні матеріали. Досить сказати, що за 15 років у всіх категоріях господарств області поголів’я ВРХ скоротилось у 7,5 раза, дійних корів — у 8 разів, свиней — у 14 разів. Середньомісячна зарплата у штатного працівника села — 258,7 гривні, одна з найнижчих у країні.
Серед пропозицій були такі найактуальніші: передбачити виділення коштів в обсязі не менше 10 відсотків видаткової частини на виробничі потреби аграрного сектора, розглянути законопроекти, які з квітня знаходяться у Верховній Раді, — “Про ресурсне забезпечення сільського господарства нафтопродуктами” та “Про державну підтримку виробництва мінеральних добрив”, законодавчо врегулювати питання державного замовлення на закупівлю сільгосппродукції та дотації.
Голова територіального комітету профспілки вугільної галузі Юрій Калістратов озвучив вимоги шахтарів, серед яких — внесення змін в проект Закону України про державний бюджет і передбачення фінансування галузі в загальному на суму 5,7 млрд. гривень. Він навів факти знищення цієї галузі в Нововолинську, чергової невиплати гірникам зарплати (наш кореспондент аналізувала ці проблеми 11 жовтня ц.р. в статті “Знову шахти — в фінансовому зашморгу”). Гірники обіцяють організувати протестні акції, якщо до їх вимог не прислухаються.
А ось деякі витяги з виступів народних депутатів України, які висловилися не тільки із порушених виступаючими проблем.

ЄВГЕН КИРИЛЬЧУК:
— Дуже складно проходять закони щодо села, оскільки в парламенті мало спеціалістів цього профілю, а 50 відсотків народних депутатів — це кияни. Десь по дорозі гроші зникають — не доходять, зокрема, до шахт.
Якщо в м’ясній галузі доплата селянам йде через казначейства, то цього немає при продажу молока. Влітку за літр молока платили 65 копійок, з них 15 — доплачувала держава, а в магазині воно нижчої жирності коштувало 2 гривні. Я вже три роки вимагаю, щоб 30 відсотків вартості сільськогосподарської техніки (а тепер — 50) відразу держава оплачувала на заводі, тоді не буде надходити металобрухт із-за кордону.
Половину змін до бюджету, які сьогодні нам передали, я як член бюджетного комітету уже вніс у проект. Зокрема, щоб запрацювала комбікормова промисловість, ми добавляємо три мільярди, для здешевлення техніки — ще мільярд. Більше одного мільярда гривень буде виділено на будівництво шкіл, готовність яких становить більше 70 відсотків. У другому читанні законопроекту ми змінимо систему фінансування місцевого бюджету.

СТАНІСЛАВ ПХИДЕНКО:
— Я дещо здивований, що профспілки на Волині підняли голову, стали вголос говорити, що так жити далі не можна. Треба підніматись з колін, бо буде все зроблено, щоб забрати майно в профспілок. Вам ніколи не треба укладати всілякі пакти про співробітництво з владою, як попередні керівники практикували. Профспілки не для того, щоб дружити з владою. Профспілки Італії, Німеччини, Іспанії, Греції (не політичні партії) виводять мільйони людей на вулиці. Наші профспілки за керівництва Стояна і в нас, на Волині, служили владі.
Станіслав Пхиденко критикував дії влади, виступив проти входження України в Світову організацію торгівлі, оскільки постраждають наші товаровиробники, і повністю підтримав вимоги Федерації профспілок.

СЕРГІЙ ШЕВЧУК:
— Стосовно СОТ, то я працюю в комітеті євроінтеграції Верховної Ради і дуже добре знаю, що таке бути її членом, таких країн уже нараховується сотня. Від того, що ми стоїмо осторонь цієї організації, втрачено в останні роки майже 10 млрд. гривень. Мені здається, що деякі ліві фракції не будуть заперечувати проти вступу в СОТ, якщо це буде відбуватися, як пропонує Анатолій Кінах, разом з Росією, так би мовити, попідручки.
Я поки що не переконався, що гроші, які відриваються від інших галузей, як ось гуманітарної, яка мені ближче, використовуються раціонально. Я не говорю про львівсько-волинський басейн, тим більше про нововолинські шахти. Я не вірю Звягільському чи іншим, які стали мільйонерами у вугільній галузі, котрі тепер кажуть: “дай мені 10 мільярдів”. Тяжко зароблені гроші ховають у тінь. Якщо буду знати, що частка з тих мільйонів піде в Нововолинськ, не буде розкрадатися, все робитиму для шахтарів. Але не буду підтримувати донецьких “нуворишів”.

БОРИС ЗАГРЕВА:
— Учора в бюджетному комітеті завершили розгляд понад 5 тисяч поправок до Держбюджету на 2006 рік. Що в першу чергу треба вирішувати? Я буду голосувати за соціальні зміни, які б дали змогу жити достойно пенсіонерам (хоча б відносно), вчителям, медикам... Я б хотів бачити тут виконавчу владу і почути, що вона робить для людей. Я вивчав проблеми сільського господарства і вважаю, що слід виділяти гроші під певні програми. Південна частина області за природно-кліматичними даними є найкращою територією в Україні для вирощування ріпаку, високорентабельної культури. Як це слід робити, досить вивчити досвід господарювання Валерія Діброви. За рахунок ріпаку він повертає кредити. У північній зоні слід використати досвід поляків — це програма вирощування енергетичної верби для експорту сусідам. На перспективні програми слід давати гроші, а не викидати їх у прірву.
Слово взяв відомий господарник, керівник приватно-орендного господарства “Русь” з Горохівського району Роман Притолюк, котрий пожалкував, що немає народних депутатів-аграрників, хоча, на його думку, “вони вже своє зробили і до простішого народу не йдуть”. Він говорив про те, що не може реалізувати зерно, а тому продав 400 голів ВРХ, щоб досіяти, набрав кредитів на 300 тисяч гривень, бо “ми працюємо на дизпаливо і бензин і ніхто не знає, чи будуть якісь дотації”. Він зауважив, що ріпаком можна займатися тільки в крупнотоварному господарстві, а не на двох гектарах. “Я голосував цього року проти Кучми, бо думав, що більшого безглуздя не може бути, але, виявляється, що воно є, — сказав керівник. — Якщо такі кадри будуть керувати в районах, областях, яких зараз поставили і котрі не мають поняття про господарювання, то до чого ми доживемо?”
Від виконавчої влади був присутній і виступив Анатолій Аршулік, начальник головного управління агропромислового розвитку, котрий зазначив, що село без дотацій не виживе. Зокрема, навів вражаючий факт. На Волинь завезено і забито 4660 голів свиней, ще дано дозвіл на ввезення п’яти тисяч, а ще ж в інші області везуть тварин. А в той час умілий господар Валерій Діброва не може реалізувати дві партії свиней, оскільки, на жаль, пропонують ціну, яка не покриває собівартості. Суть в тому, що польським виробникам держава надає дотації, а ще ж повертаються кошти за відправку м’яса на експорт. Керівник повідомив, що площі посіву озимого ріпаку на Волині збільшено більш як утричі. “Наступний рік, який задекларований роком села, повинен бути підтверджений бюджетом, інакше сума 5,4 млрд. гривень, яку пропонують, це не для розвитку села, а для його похорон. Адже при вступі в СОТ Польщі було закрито 100 молокопереробних підприємств, 1000 м’ясопереробних і постраждали 1 млн. 300 тисяч одноосібних селянських господарств, рівень господарювання був значно вищий, ніж у наших.